27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/18714/18
провадження № 61-23165ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Торкаєнком Олександром Сергійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Турбаза ЛТД» (далі - ТОВ «Турбаза ЛТД»), товариства з обмеженою відповідальністю «Алголь» (далі - ТОВ «Алголь») про визнання договору недійсним, розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ТОВ «Турбаза ЛТД», ТОВ «Алголь», в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просила:
- визнати частково недійсним договір № 07022018/1 на туристичне обслуговування від 07 лютого 2018 року, а саме, визнати недійсним пункт 3.4.5 Договору в частині «за умови дотримання Туристами вимог пункту 4 у випадку невиконання умов цього Договору з боку Турагента»;
- визнати недійсним пункт 3.4.6 Договору в частині «При цьому сума відшкодування збитків Замовника (позивача) обмежується вартістю сплаченої Замовником (позивачем) вартості Турпродукту»;
- визнати недійсним пункт 5.2 Договору в частині «в розмірі, що не перевищує сплачену Замовником (позивачем) вартість послуг»;
- визнати недійсним пункт 5.9 Договору повністю;
- розірвати Договір № 07022018/1 на туристичне обслуговування від 07 лютого 2018 року;
- стягнути з ТОВ «Турбаза ЛТД» та ТОВ «Алголь» в солідарному порядку на свою користь 8 638 грн 77 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 140 тис. грн урахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з того, що поїздка не відбулась у зв'язку з необережними діями позивача, нею не надано доказів, що відповідачем не виконані належним чином обов'язки щодо надання інформації, крім того підписавши заяву власника біометричного паспорта, позивач підтвердила його наявність у неї. Крім того судами не встановлено підстав для визнання пунктів договору недійсними та розірвання договору з підстав, визначених позивачем, а також підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди.
У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Торкаєнком О. С., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову ОСОБА_1 до ТОВ «Турбаза ЛТД», ТОВ «Алголь» є відшкодування майнової та моральної шкоди, тобто ціна позову в загальному розмірі становить 148 638 грн 77 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 100 = 192 100 грн), а тому справа № 761/18714/18 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом 2 пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Крім того, у справі заявлено вимоги немайнового характеру за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Турбаза ЛТД», ТОВ «Алголь» про визнання договору недійсним, розірвання договору.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Торкаєнком О. С., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Торкаєнком Олександром Сергійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Турбаза ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Алголь» про визнання договору недійсним, розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Суддя В. С. Жданова