Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 127/1818/15
провадження № 61-4869св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач 1- ОСОБА_1 ,
відповідач 1- ОСОБА_2 ,
позивач 2 - ОСОБА_2 ,
відповідач 2 - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року у складі судді Федчишина С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Оніщука В. В., Денишенко Т. О.,
Короткий зміст позовних вимог:
В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та виділення частки в натурі, мотивуючи його тим, що за час сімейного життя сторонами за спільні кошти, було набуто спільне сумісне майно, яке, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила поділити в натурі порівну між подружжям, зокрема:
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового торгово-офісного приміщення вартістю 203 7974,5 грн та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, вартістю 335 653,50 грн, що знаходяться по АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на офіс-магазин промислових товарів, загальною площею 39,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 , вартістю 815 914 грн;
виділити у власність ОСОБА_2 холодильник LG, газову поверхню марки Ariston, модель РН 640 MS, спальний гарнітур з натурального дерева, виробництва Румунія;
поділити будинковолодіння по АДРЕСА_3 (31/100 частки приміщення № 5) між сторонами згідно з варіантом № 1 (додаток 3) судової будівельно-технічної експертизи. Поділити земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030, по АДРЕСА_3 згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно-технічної експертизи;
виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину нежитлового торгово-офісного приміщення та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, що знаходятьчя по АДРЕСА_1 ;
виділити у власність ОСОБА_1 : автомобіль синього кольору Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 ; травматичний пістолет 9 «Форт-17Р», вартістю 11 000 грн; торговий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_3» АДРЕСА_4, вартістю 105 924 грн; шафу-купе з дзеркалом; дві люстри кришталеві, марки «Богемія», вартістю 27 421,34; м'які меблі з натуральної шкіри, вартістю 11 652, 30 грн; гардеробну шафу-купе з дзеркалом, вартістю 60 03,90 грн; морозильну камеру марки Swizer DF 168 WSP, вартістю 5080 грн; духову шафу марки Ariston FR 540,2, вартістю 4616, 00 грн;
за відхилення від рівності часток ОСОБА_2 просила суд відступити від засад рівності часток, виділивши їй майна на 54 765, 89 грн.
В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи його тим, що за час подружнього життя сторони нажили спільне майно, проте угоди про поділ спільного майна подружжя вони не досягли, тому з урахуванням уточнених позовних вимог він просив суд поділити спільне майно, набуте за час шлюбу, зокрема:
виділити у власність ОСОБА_1 нежиле торгово-офісне приміщення загальною площею 264 кв. м та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, що розташовані по АДРЕСА_1 ;
виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль Hyundai Santa Fe, синього кольору, номерний знак НОМЕР_1 ;
виділити у власність ОСОБА_1 торговий кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_3» АДРЕСА_4 ;
виділити у власність ОСОБА_2 наступне майно:
31/100 частину будинку загальною площею 209 кв. м та земельну ділянку площею 0,0508 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030, що розташовані по АДРЕСА_3 ;
офіс-магазин промислових товарів загальною площею 39,9 кв. м, та частина підвалу площею 5.0 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2 ;
автомобіль Тоуота Rav 4, 2008 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2 ;
шафу-купе з дзеркалами; 2 кришталеві люстри «Богемія»; комплект м'яких меблів з натуральної шкіри; комплект меблів (сервант, обідній стіл на 6 персон) з натурального дерева, виробництво Румунія; плазмовий телевізор Самсунг, 42 діагональ; гардеробну шафу-купе з дзеркалами, вартістю 16000 грн; полиці книжкові з робочим столом; холодильник LG широкий; морозильну камеру на 320 літрів; комплект кухонних меблів з натурального дерева з вбудованою технікою Арістон; комплект корпусних меблів з індивідуальним дизайном; плазмовий телевізор Самсунг, 32 діагональ; спальний гарнітур з натурального дерева, виробництво Румунія; білий плазмовий телевізор Самсунг, 32 діагональ; систему автоматичного відкриття воріт; систему автоматичного поливу газону на площу 200 кв. м; комплект безпровідних датчиків для охорони будинку; металевий гараж, розміром 3.5 м на 6.00 м; сарай господарський з металевим каркасом, розміром 2,5 м на 5 м; 2 планшетних комп'ютера Самсунг Галакси таб 2; планшетний комп'ютер Айпад; ноутбук Асус; професійна мінімийку Керхер; натуральний килим розміром 3,5 м на 2 м; натуральний килим, розміром 1,5 м на 2 м.; меблі садові з лози (стіл та чотири стільці); тераса (будівельні матеріали) добудована до основного будинку з цегляно-кам'яним мангалом, загальною площею 40 кв. м; торгівельне обладнання комбіноване скло/дзеркало з підсвіткою та функцією закриття на ключ з прилавками на площі 30 кв. м; МФУ ксерокс Кенон; комп'ютер стаціонарний з монітором та принтером.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2015 року об'єднано в одне провадження цивільні справи № 127/1818/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та № 127/798/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, об'єднаному провадженні присвоєно № 127/1818/15-ц.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 264,0 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1 /2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:032:0026.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на офіс - магазин промислових товарів, загальною площею 39,9 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Виділено у власність ОСОБА_2 наступне майно: холодильник LG, газову поверхню марки Ariston, модель РН 640 MS, спальний гарнітур з натурального дерева, виробництва Румунія.
Поділено будинковолодіння по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно варіанту № 1 (додаток 3) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року, виділивши ОСОБА_2 : коридор 5-1, площею 15,6 кв. м; гардероб 5-2, площею 17,0 кв. м; комору 5-3, площею 1,0 кв. м; кімнату 5-4, площею 46,1 кв. м; кухню 5-5, площею 21,2 кв. м; санвузол 5-6, площею 7,6 кв. м; комору 5-7, площею 1,3 кв. м; тамбур VIII, площею 6,0 кв. м. Всього по житловому будинку з прибудовами 115,8 кв. м. Виділено ОСОБА_2 господарські будівлі та споруди, а саме 1/2 частку тераси (нижній ярус), площею 115,8 кв. м. Виділено ОСОБА_1 : коридор 5-8, площею 13,8 кв. м; кімнату 5-9, площею 20,8 кв. м; кімнату 5-10, площею 30,5 кв. м; кімнату 5-11, площею 18,9 кв. м; санвузол 5-12, площею 9,2 кв. м. Всього по житловому будинку 93,2 кв. м. Виділено ОСОБА_1 господарські будівлі та споруди, а саме 1/2 частки тераси (верхній ярус), площею 93,2 кв. м.
Поділено земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030 по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року.
Виділено ОСОБА_1 у власність наступне майно: автомобіль марки HYUNDAI SANTА FE 2008 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ; торгівельний металевий контейнер № 4 «ІНФОРМАЦІЯ_3», площею 12 кв. м, розташованого в АДРЕСА_4; травматичний пістолет калібру 9 «Форт-17Р»; шафу-купе з дзеркалом; люстри кришталеві, марки «Богемія» модель 1.15 (2 штуки); м'які меблі з натуральної шкіри; гардеробну шафу-купе з дзеркалом; морозильну камеру марки Swizer DF 168 WSP; духову шафу марки Ariston FR 540.2.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 54 765,21 грн (різниця вартості часток у майні).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення площею 264 кв. м та земельної ділянки площею 0,0160 га по АДРЕСА_5 та про виділ ОСОБА_2 автомобіля марки Тойота РАВ 4 - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відступлення від рівності часток в спільному майні подружжя - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 936,32 грн у відшкодування витрат за проведення експертиз та 1827,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 Та ОСОБА_2 , місцевий суд виходив із того, що спірне майно набуто сторонами під час шлюбу, а тому є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу.
Відмовляючи у задоволенні інших частини заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про їх недоведеність.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
04 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині:
поділу будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030 по по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно варіанту № 1 (додаток 3) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року та згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року;
відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення площею 264 кв. м та земельної ділянки площею 0,0160 га по АДРЕСА_5 та про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину даного нежитлового приміщення та 1 /2 частину даної земельної ділянки.
Прийняти нове рішення, яким виділити ОСОБА_1 нежитлове приміщення площею 264 кв. м та земельну ділянку площею 0,0160 га по АДРЕСА_5 ; виділити ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 209 кв. м та земельну ділянку площею 0, 0158 га з кадастровим номером 0510100000:02:061:0030, що розташовані по АДРЕСА_3 .
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Судами неправильно застосовано норми статті 71 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), а саме не дотримано основного принципу поділу майна подружжя - поділу в натурі, шляхом виділу кожному із подружжя окремих об'єктів.
Судами не взято до уваги, що нежитлове приміщення та земельна ділянка по АДРЕСА_5 не є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, та не підлягають поділу, оскільки нежитлове приміщення придбано ОСОБА_1 за особисті кошти, отриманні ним від продажу своєї особистої квартири, та рішенням суду визнано за ним право власності на дане приміщення, а також приміщення використовується ним у своїй підприємницькій діяльності.
При розгляді справи судами не дотримано основної мети - ефективного захисту прав, за якими сторони звернулися до суду.
Відмовляючи у задоволенні вимог про залишення житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_2 , суди не врахували інтереси сторін, а також інтереси неповнолітніх дітей.
Також, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_5 , суди попередніх інстанцій не зробили висновки про визнання за ОСОБА_1 права власності на іншу половину спірного нерухомого майна.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині щодо поділу будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення та земельної ділянки по АДРЕСА_5 та про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину даного нежитлового приміщення та 1 /2 частину даної земельної ділянки.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.
Задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині: визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини нежитлового приміщення загальною площею 264,0 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, що розташована по АДРЕСА_1 ; поділу будинковолодіння по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно варіанту № 1 (додаток 3) судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року № 81; поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030, що розташована по АДРЕСА_3 згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року № 81 до закінчення касаційного провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, в оскаржуваних їх частинах, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 05 лютого 1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року.
Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час перебування у шлюбі сторонами набуте наступне майно, зокрема:
згідно зі свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення від 27 травня 2010 року серії НОМЕР_4, виданим на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 27 травня 2010 року № 1076 взамін рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 08 лютого 2008 року у справі № 2-1430/2008, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна загальною площею 264 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 ;
відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 вересня 2013 року серії НОМЕР_5, за ОСОБА_1 зареєстровано земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,016 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;
відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений станом на 05 грудня 2013 року, власником 31/100 частини будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 ;
згідно зі свідоцтвом про право власності від 04 листопада 2013 року серії НОМЕР_3 земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0508 га, яка розташована в АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
С уд визначає ідеальні частки подружжя в спірному майні подружжя без реального поділу і залишає його в спільній частковій власності лише у випадку, якщо таке майно не може бути поділене між подружжям відповідно до їх часток, а грошова компенсація вартості частки в майні на рахунок суду не внесена.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, зокрема, щодо виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та нежитлового приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником даних об'єктів, які набуті за його особисті кошти, які він отримав від продажу квартири, яка належала йому та його матері на праві спільної часткової власності, та згідно висновку експертизи майно поділити неможливо.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 у вищезазначеній частині, дійшли правильних та обґрунтованих висновків.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
З доводів касаційної скарги, вбачається, що заявник вважає спірне майно, а саме нежитлового приміщення та земельну ділянку особистою приватною власністю, оскільки вказане майно ОСОБА_1 придбав за особисті кошти, які отримав від продажу квартири АДРЕСА_6 , де його частка становила 1/2, а іншим співвласником була його мати. Після купівлі оскаржуваного приміщення ОСОБА_1 було зроблено добудови, переобладнано з житлового у нежитлове приміщення, в результаті чого, оскільки Вінницька міська рада не давала дозволу на введення в експлуатацію добудованих приміщень, то рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 08 лютого 2008 року визнано за ОСОБА_1 право власності на новостворене нерухоме майно загальною площею 267,6 кв. м. Тобто площа збільшилася з 80 кв. м до 267,6 кв. м.
Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження того, що поліпшення та переобладнання нежитлового приміщення було здійснено ОСОБА_1 за його особисті кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надав суду належних доказів про придбання ним вказаного спірного майна за особисті кошти та не надано доказів, що оскаржуване приміщення придбано за кошти, які він отримав від продажу квартири, яка належала йому та його матері, а також те, що переобладнання і добудови спірного приміщення здійснювалися за його особисті кошти.
Тому, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про виділення у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_5 , та поділу даних об'єктів між сторонами в рівних частках є правильними та обґрунтованими, оскільки воно придбано ОСОБА_1 під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, а отже є спільною сумісною власністю їх подружжя, а також те, що згідно з висновком експертизи від 31 серпня 2018 року № 81 дані об'єкти неможливо поділити.
Доводи касаційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.
Доводи касаційної скарги, про те, що суди визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_5 , не зроблено висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на іншу половину спірного нерухомого майна, не є підставою для скасування правильних по суті оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Тому, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, щодо визнання за ним іншої частини спірного приміщення та земельної ділянки в АДРЕСА_5 .
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про виділення у власність ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,0508 га кадастровий номер 0510100000:02:061:0030, та задовільнивши позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки суди дійшли правильних висновків.
Звертаючись до суду з дами вимогами ОСОБА_1 , посилався на те, що ОСОБА_2 є титульним власником спірного житлового будинку та земельної ділянки та проживає в ньому разом із дітьми.
Як встановлено судами, спірне майно сторонами справи набуто в період перебування в шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні.
Згідно положення 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно висновку експертизи від 31 серпня 2018 року № 81 ринкова вартість житлового будинку з прибудовами (виділеної 31/100 частки з домоволодіння приміщення № 5) , загальною площею 209,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 , з урахуванням усіх існуючих пошкоджень, року побудови та без урахування ринкової вартості земельної ділянки станом на дату проведення експертизи становить 3 619 149,00 грн, а земельної ділянки - 1 134 666,00 грн. Даною експертизою було запропоновано три варіанти поділу житлового будинку та шість варіантів поділу земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 про виділення у власність ОСОБА_2 всього житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0508 га, що розташовані по АДРЕСА_3 , обґрунтованих тим, що вона є титульним власником та проживає в даному будинку разом із дітьми, оскільки це спірне майно сторонами набуто в період перебування в шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні, а відтак суди дійшли правильного висновку про поділ будинковолодіння та земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, як різницю вартості часток.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в частині поділу будинковолодіння по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно варіанту № 1 (додаток 3) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року та поділу земельну ділянку площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030 по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно - технічної експертизи № 81 від 31 серпня 2018 року; відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у власність ОСОБА_1 нежитлового приміщення площею 264 кв. м та земельної ділянки площею 0,0160 га по АДРЕСА_5 та про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/ 2 частину даного нежитлового приміщення та 1 /2 частину даної земельної ділянки - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року
в частині: визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/ 2 частини нежитлового приміщення загальною площею 264,0 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини земельної ділянки, загальною площею 0,0160 га, кадастровий номер 0510136600:02:032:0026, що розташована по АДРЕСА_1 ; поділу будинковолодіння по АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно варіанту № 1 (додаток 3) судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року № 81; поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0158 га, кадастровий номер 0510100000:02:061:0030, що розташована по АДРЕСА_3 згідно варіанту № 3 (додаток 9) судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року № 81 залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2018, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко