28 січня 2020року
м. Київ
справа № 201/5303/19
провадження № 61-23302ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз») про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання надати відповідь на звернення,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», в якому просив:
- відшкодувати йому моральну шкоду, заподіяну неправомірною бездіяльністю відповідача у розмірі, визначеному судом на свій розсуд, відповідно до вимог частини третьої статті 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності та справедливості;
- зобов'язати відповідача надати йому відповідь на його звернення від 28 березня 2019 року та надати запитувану в цьому зверненні інформацію і саме в тій формі, і у той спосіб, як позивач вимагав надати в своєму зверненні.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» надати (направити або вручити) ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 28 березня 2019 року, яка зареєстрована 28 березня 2019 року за вх. № ЗГ-2287.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходили з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що відповідач розглянув (перевірив) заяву ОСОБА_1 від 28 березня 2019 року та надав відповідь за результатами її розгляду, яка направлена заявнику простою поштовою кореспонденцією, однак, позивач відповіді на своє звернення станом на момент розгляду справи судом не отримав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди виходили з їх безпідставності, прийшовши до висновку про відсутнє порушене право позивача, що могло б стати підставою відшкодування такої шкоди з огляду на норми статей 23, 1167 ЦК України, оскільки судами не встановлено наявності вини та порушень з боку відповідача.
У січні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2019 року справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання надати відповідь на звернення призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Предметом позову ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» є відшкодування моральної шкоди, тобто ціна позову станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн ? 100 = 210 200 грн), а тому справа № 201/5303/19 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.
Касаційна скарга не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Крім того, у справі заявлено вимогу немайнового характеру за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про зобов'язання надати відповідь на звернення.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання надати відповідь на звернення відмовити.
Суддя В. С. Жданова