Ухвала
20 січня 2020 року
м. Київ
справа №462/6298/18
провадження № 61-406ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та просила виселити ОСОБА_3 із займаної ним квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 жовтня 2018 року справу №462/6298/18 визнано малозначною та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року позов задоволено.Виселено ОСОБА_3 із займаної ним квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Залізничного районного суду
м. Львова від 02 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року,
у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також зазначає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, ця справа має виняткове значення для неї, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа №462/6298/18 є незначної складності, у зв?язку з чим суд першої інстанції відніс її до категорії малозначних.
Підстав вважати, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, немає.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Вказана справа є малозначною та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, ця справа має виняткове значення для неї, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки останньою не наведено належного обґрунтування такого твердження.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков