Ухвала
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 404/5882/18
провадження № 61-1745ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини, додаткових витрат на дітей, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_3 і дочки ОСОБА_4 в сумі 2 500 грн з індексацією відповідно до закону щомісяця на кожного з дітей, але не менше законодавчо рекомендованого мінімального розміру на дитину відповідного віку; стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1 000 грн щомісячно з індексацією відповідно до закону; зобов'язати ОСОБА_1 брати участь у додаткових витратах на дітей, викликаних особливими обставинами у формі повної їх оплати; зобов'язати ОСОБА_1 відшкодувати їй понесенні нею витрати на лікування дитини та придбання дивану для дитини.
Позов обґрунтовано тим, що 11 червня 2016 року вона та ОСОБА_1 уклали шлюб, від якого в них є діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та повністю перебувають на її утриманні і вихованні. Шлюбні стосунки з відповідачем не склалися, тому з 01 липня 2017 року вони проживають окремо. У зв'язку з утриманням нею малолітніх дітей, які потребують догляду і піклування, вона позбавлена можливості працювати і потребує матеріального утримання від чоловіка. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на їх утримання. Крім того, вона понесла додаткові витрати у зв'язку з лікуванням сина в період з 11 червня по 02 липня 2018 року, а також придбала диван для доньки. Тому просила задовольнити позов.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 813 грн щомісячно, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 813 грн щомісячно, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 у твердій грошові сумі в розмірі 400 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, починаючи з 30 серпня 2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_5. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Рішення в частині стягнення аліментів на дітей та дружину допущено до негайного виконання в межах платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 397,26 грн одноразово. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 квітня 2019 року в частині вирішення вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 626 грн щомісяця, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 1 626 грн щомісяця, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 30 серпня 2018 року і до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей та аліментів на дружину рішення суду першої інстанції залишено без змін.
20 січня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 24 квітня 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Предметом позову в цій справі є стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 2 500 грн та утримання дружини в розмірі 1 000 грн щомісячно.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Таким чином, ціна позову в цій справі в частині вимог майнового характеру становить 21 000 грн ((2 500 х 6) + (1 000 х 6)), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Тобто в означеній частині справа № 404/5882/18 є малозначною в силу вимог закону.
Також предметом позову в цій справі є зобов'язання вчинити певні дії, а саме брати участь у додаткових витратах на дітей, викликаних особливими обставинами, та зобов'язання відшкодувати понесені витрати.
Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтував тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції. Крім того, ця справа становить значний суспільний інтерес щодо розгляду судом апеляційної інстанції справи по суті.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не доведено наявність значного суспільного інтересу до цієї справи. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, необхідно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року та про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1, 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини, додаткових витрат на дітей, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Стрільчук