Ухвала
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/943/18
провадження № 61-18378св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,
третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Сержанюка А. С.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Таврійського національного університета імені В. І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін В. П., в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 24 листопада 2017 року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлення його на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 04 серпня 2017 року»; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 серпня 2017 року по 14 березня 2019 року у розмірі 261 127,98 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 800,09 грн; зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки позивача про нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України від 16 листопада 2017 року.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. 04 серпня 2017 року було видано наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з тим, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин, копію наказу позивач отримав 09 серпня 2017 року. Разом із тим, з 17 липня 2017 року по 08 серпня 2017 року позивач перебував на лікарняному, тобто звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності, у зв'язку із чим позивач оскаржив наказ про звільнення до суду. Під час судового засідання представник відповідача повідомив позивачу, що у відділі кадрів він може ознайомитись з наказом від 24 листопада 2017 року про скасування наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к. Після 15 години 27 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 прибув у відділ кадрів, де йому було видано для ознайомлення наказ від 24 листопада 2017 року про скасування наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». При цьому, позивача не було допущено до фактичного виконання попередніх обов'язків та не було надано робоче місце. У відділі кадрів пояснили такі дії тим, що позивача звільнено повторно, однак наказ про повторне звільнення йому не надали і до виконання попередніх обов'язків не допустили. 27 листопада 2017 року позивачем було підготовлено заяву про допуск до роботи та відправлено цінним листом з описом на ім'я Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки при проведенні звільнення була порушена процедура, передбачена статей 42, 43, 49-2 КЗпП України, зокрема, про скорочення посади, яку обіймав позивач, його не було повідомлено за два місяці, що передували звільненню. Оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням встановленого законом порядку, він підлягає поновленню на роботі з виплатою йому на підставі статті 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, ОСОБА_1 у позові посилався на те, що порушення його прав з боку відповідача викликало у нього сильні душевні хвилювання: він тривалий час пропрацював в університеті без будь-яких зауважень, втратив роботу і в теперішній час знайти нову практично неможливо, повторне звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, з 24 листопада 2017 року позивач не отримує заробітну плату і не може працевлаштуватись, що завдає йому моральної шкоди, яку він оцінив у 120 000,00 грн, які також просив стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року об'єднано в одне провадження справу № 761/30549/17 за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про визнання наказу від 04 серпня 2017 року № 563-к незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та справу № 761/943/18 (провадження №2/761/3794/2018) за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін В. П., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з присвоєнням об'єднаній справі № 761/943/18.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 24 листопада 2017 року № 798-к «Про звільнення ОСОБА_1 .». Поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв'язків Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського з 04 серпня 2017 року. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 261 127,98 грн. Стягнуто з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1 800,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року залишено без змін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського у липні 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень в частині до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав відзив на касаційну скаргу Таврійського національного університета імені В. І. Вернадського, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. У разі надання відповідачем розрахунків ОСОБА_1 просить внести зміни в оскаржувані судові рішення в частині щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 09 серпня 2017 року. Крім того, просить розглянути справу за його участю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Таврійського національного університета імені В. І. Вернадського на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, зупинено виконання оскаржуваних рішень до закінчення касаційного провадження, за виключенням поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць, надано учасникам справи строк для подання відзиву.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Позиція Верховного Суду
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
У відповідності до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Положення частин п'ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, третя особа - виконуючий обов'язки ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Казарін Володимир Павлович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання внести запис до трудової книжки, за касаційною скаргою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 12 лютого 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак
Г. І. Усик