Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 242/1777/16-ц
провадження № 61-27898св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області, Державне підприємство «Селидіввугілля»
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області на рішення Селидівськоого міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року в складі судді Пирогової Л. В. та рішення Апеляційного суду Донеької області від 20 червня 2017 року в складі колегії суддів: Мірути О. А., Тимченко О. О., Хейло Я. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області (далі - ВВДФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області), державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2008 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві. Медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) його визнано особою з І групою інвалідності з трудового каліцтва безстроково. ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області систематично порушував його права на отримання належних та якісних медико-соціальних послуг, зокрема у частині своєчасного забезпечення спеціальними засобами пересування - кімнатною та спортивною колясками. На виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2012 року
ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області забезпечило його вищевказаними спеціальними засобами, проте у лютому 2015 року сплинув дворічний строк експлуатації наданої йому кімнатної коляски, а у вересні
2015 року - дворічний строк експлуатації спортивної коляски. Незважаючи на неодноразові звернення, відповідачі не забезпечили його указаними колясками, а тому він був змушений за власні кошти придбати зазначені засоби пересування, вартість яких складала 195 000,00 грн. Також посилався на те, що такими діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінив у 100 000,00 грн. Вважав указані дії ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області протиправними, а відмову ДП «Селидіввугілля» у фінансуванні витрат на закупівлю мобільного підйомника по сходах безпідставною.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного чергового забезпечення його кімнатною коляскою з
21 лютого 2015 року та спортивною коляскою з 30 вересня 2015 року; визнати дії ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо відмови відшкодувати йому вартість самостійно придбаних кімнатної та спортивної візків; стягнути з ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області на його користь 195 000,00 грн у рахунок відшкодування вартості самостійно придбаних ним кімнатного та спортивного візків та 100 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок несвоєчасного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг; стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь вартість мобільного підйомника по сходах PT-UNI 130 у розмірі
144 900,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного чергового забезпечення ОСОБА_1 кімнатною коляскою з 21 лютого 2015 року та спортивною коляскою з 30 вересня 2015 року, відповідно до вимог статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Визнано неправомірними дії ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо відмови відшкодування ОСОБА_1 вартості самостійно придбаних кімнатної та спортивної колясок, потреба у забезпеченні якими підтверджена висновком МСЕК від 09 вересня 2010 року № 038541.
Стягнуто з ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 вартість придбаних ним кімнатної та спортивної колясок у розмірі 195 000,00 грн.
Стягнуто з ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено неправомірну бездіяльність ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного забезпечення його спеціальними засобами пересування, зокрема інвалідними візками для кімнатного та спортивного використання, а також дії ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо відмови у відшкодуванні позивачу вартості самостійно придбаних ним візків. Зазначеними діями відповідача позивачу також було завдано моральної шкоди, яку суд виходячи з розумності, виваженості, справедливості та доведеності стягнув на його користь.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року в частині спору про визнання дій неправомірними і стягнення вартості крісел колясок, відшкодування моральної шкоди скасовано, позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного чергового забезпечення ОСОБА_1 кімнатною крісло коляскою з 21 лютого 2015 року, зобов'язано
ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області надати
ОСОБА_1 кімнатну крісло коляску.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВВД ФССНВ та ПЗ України в
м. Селидове Донецької області про визнання неправомірною бездіяльність
ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо ненадання спортивної крісла коляски з 30 вересня 2015 року, стягнення вартості колясок, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2017 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року в частині стягнення моральної шкоди змінено.
Стягнуто з ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходив із обставин справи та вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення моральної шкоди, та в цій частині відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року до Верховного Суду передано дану цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань. Також відсутні докази, які б підтверджували порядок розрахунку розміру моральної шкоди. Вважав, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв'язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що 16 квітня 2008 року з ОСОБА_1 на
ДП «Селидіввугілля» стався нещасний випадок на виробництві. Висновком МСЕК його визнано особою з І групою інвалідності з трудового каліцтва безстроково та визначено потребу у додаткових видах допомоги, у тому числі забезпеченні інвалідними візками.
10 грудня 2015 року ОСОБА_1 придбав за власні кошти інвалідний візок для кімнатного використання, вартістю 95 000,00 грн та візок для спортивного використання - 100 000,00 грн.
11 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВВД ФССНВ та ПЗ України в
м. Селидове Донецької області щодо відшкодування йому вартості самостійно придбаних інвалідних візків для кімнатного та спортивного використання, проте ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області йому було відмовлено.
Судом першої інстанції частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Встановлено неправомірність бездіяльності ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного чергового забезпечення позивача кімнатною коляскою з 21 лютого 2015 року та спортивною коляскою з 30 вересня 2015 року.
Судом апеляційної інстанції рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року в частині визнання дій неправомірними, стягнення вартості інвалідних візків та відшкодування моральної шкоди скасовано, позовні вимоги задоволені частково та встановлена неправомірність бездіяльності ВВД ФССНВ та ПЗ України в м. Селидове Донецької області щодо своєчасного чергового забезпечення позивача кімнатною коляскою з 21 лютого 2015 року.
Колегією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ рішення апеляційного суду Донецької області
від 15 листопада 2016 року у частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктами 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що позивачем доведено, що бездіяльність Фонду, встановлена рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2016 року, призвела до моральних страждань, оскільки позивач тривалий час був позбавлений своєчасного чергового забезпечення засобом пересування по квартирі, внаслідок чого переносив фізичні страждання, біль, приниження, що негативно вплинуло на його життя.
Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, визначаючи розмір такого відшкодування у розмірі 3 000 грн, обґрунтовано виходив із того, що такий розмір буде відповідати принципам співмірності, справедливості та виваженості.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Щодо зупинення виконання рішення
Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області
від 20 червня 2017 року, в частині стягнення моральної шкоди до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Донецької області
від 20 червня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області
від 20 червня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило