Ухвала
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 495/5065/16-ц
провадження № 61-1363ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Міський центр «Благоустрій»,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2019 року у складі судді Заверюха В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сегеди С. М.,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив суд скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилався на те, що 14 грудня 2016 року у справі № 495/5065/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Міського центру «Благоустрій» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексу інфляції прийнято рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. При розгляді справи № 495/10304/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Міського центру «Благоустрій», третя особа - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області про визнання недійсними та скасування наказів від 24 травня 2012 року № 117-К та від 01 квітня 2013 року № 46, стягнення заробітної плати в апеляційному провадженні 05 червня 2019 року йому стало відомо, що у матеріалах справи є копія штатного розпису Міського центру «Благоустрій» від 01 червня 2013 року, який надала Білгород-Дністровська міська рада. Про зазначений штатний розпис йому не було відомо на час розгляду справи № 495/5065/16-ц. На думку заявника, це має істотне значення для прийняття законного рішення, оскільки його звільнено 08 липня 2013 року всупереч штатного розкладу від 01 червня 2013 року (в якому затверджена посада економіста), який діяв на час складання наказу в порушення пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, тобто не скорочення чисельності або штату працівників.
Враховуючи зазначене заявник вважав, що зазначена нововиявлена обставина є істотною для справи обставиною, що не була йому відома на час розгляду справи, і є підставою для перегляду судового рішення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
13 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинамирішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2016 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні вимог статті 423 ЦПК України, оскільки заявником не доведено, що такі обставини не були і не могли бути йому відомі під час розгляду справи у суді.
Наведені в касаційній скарзі доводи правильність висновків судів не спростовують.
Таким чином, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2016 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до Міського центру «Благоустрій» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та індексу інфляції за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик