м. Київ
21 липня 2009 року 14:10 Справа № 2-а-383/09 (2-а-668/08)
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко
С.В., при секретарі: Зінов'євій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні
адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському
районі про стягнення недоотриманих сум щомісячної доплати як
непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого
радіоекологічного контролю, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті їй недоплаченої суми доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, неправомірними та стягнення на її користь недоотриманих сум щомісячної доплати за період 1999 - 2008 pp. у розмірі 28 052 грн. 20 коп.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що йому відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, має виплачуватися доплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Проте, з 1999 по 2008 роки вказана доплата виплачувалась у розмірах менших, ніж передбачено законом, що призвело до порушення прав позивача.
Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що виплата підвищення до пенсії позивачу здійснювалась відповідачем у розмірах, визначених на підставі Закону №796-ХП з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836. Відповідач наполягає на тому, що всі виплати здійснював в порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством, у зв'язку з чим вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 99 КАС України.
У судове засідання, призначене на 21.07.2009, позивач та представник відповідача не з'явились. Матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за її відсутності. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, неодноразово в судові засідання не з'являвся.
Розглянувши подані документи і матеріали, письмові заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, непрацюючим пенсіонером, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується копіями посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії В-1 № НОМЕР_1 від 16.07.1999, пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 23.05.1995, паспорту. Ці факти не заперечуються відповідачем.
У період з січня 1999 по грудень 2008 позивачу здійснювалась відповідачем виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - 5.20 грн. на місяць.
Вважаючи, що виплата доплати до пенсії здійснюється у розмірах, що не відповідають Закону, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку, але листом від 07.10.2008 № 3211/05 відповідач повідомив, що всі виплати здійснені відповідно до чинного законодавства, зокрема, згідно з Постановою КМУ від 26.07.1996 №836, фактично відмовивши у проведенні перерахунку.
Спірні правовідносини охоплюють період з січня 1999 по грудень 2008 включно, упродовж якого законодавче регулювання зазнавало змін, окремі положення оцінювалися Конституційним Судом України на предмет відповідності Конституції України.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону від 06.06.1996 №230/96-ВР) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Однак, розмір доплати (підвищення) до пенсії, що підлягала виплаті непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до Закону №796-ХІІ, упродовж 2006, 2007 та 2008 років обмежувався на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006, 2007 та 2008 роки.
Так, пунктом 37 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 №3235-IV дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39 Закону № 796-ХІІ на 2006 рік було зупинено. Протягом 2006 року зазначена норма Закону була чинною
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 №489-V дію частини першої статті 39 Закону №796-ХІІ на 2007 рік зупинено, однак, у подальшому ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI частину першу статті 39 Закону №796-ХІІ було змінено. Згідно з новою редакцією цієї норми громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Здійснення доплат (підвищення до пенсії) непрацюючим пенсіонерам, які проживають у цій зоні, вказаною нормою передбачено не було. Однак, у подальшому ці положення також було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу статті 58 Конституції України законодавчі акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.
Основний Закон України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19).
Як вже зазначалося судом, у період з січня 1999 по грудень 2008 спірні відносини регулювалися статтею 39 Закону №796-ХІІ, дія якої зупинялась законами про держбюджет на відповідний рік: з 01.01.2006 по 31.12.2006 - Законом від 20.12.2005 №3235-IV; з 01.01.2007 по 08.07.2007 - Законом від 19.12.2006 №489-V; з 01.01.2008 по 21.05.2008 - Законом від 28.12.2007 №107-VI.
Це означає, що в період з 01.01.2006 по 08.07.2007 та з 01.01.2008 по 21.05.2008 відповідач не мав законних підстав для здійснення доплат до пенсії позивачу за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тож його дії у цей проміжок часу не можуть вважатися неправомірними, у зв'язку з чим, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію та змінено ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними.
Згідно із статтею 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 №15-рп/2000).
Рішення Конституційного Суду України згідно зі статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний Суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.
Таким чином, у період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 (після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008) законодавче регулювання відносин з виплати доплати громадянам, які працюють чи проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначалось статтею 39 Закону №796-ХП (у редакції Закону від 06.06.1996 року №230/96-ВР), оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала.
Відтак, у цей період часу непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, повинна була виплачуватися доплата (підвищення до пенсії) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Невиконання суб'єктом владних повноважень вимог закону тягне за собою визнання його дій неправомірними.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо невиплати позивачу доплати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року є протиправними.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відносно застосування до спірних відносин Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 №836, суд зазначає наступне.
Принцип законності, закріплений у частині другій статті 6, частині другій статті 19 Конституції України, є визначальним для дій органів державної влади.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Розмір доплати (підвищення до пенсії) непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначається статтею 39 Закону №796-ХІІ, а статтею 67 цього ж Закону Кабінету Міністрів України були надані повноваження підвищувати конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати в період 1996 - 2008 років встановлювався Указами Президента України, законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» та підвищувався на відповідні роки законами України про державний бюджет.
Розмір доплат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, був встановлений ще у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 і на протязі багатьох років не змінювався. Так, відповідно до пункту 2 вказаної Постанови, громадянам, які працюють в зоні посиленого радіоекологічного контролю, доплата має здійснюватися у розмірі 520 тис. карбованців (5 грн. 20 коп.), що є набагато менше, ніж встановлений законами розмір мінімальної заробітної плати. Зокрема, у 2006 році відповідно до Закону України від 20.12.2005 №3235-IV розмір мінімальної заробітної плати становив 350, 00 грн., 375, 00 грн. та 400, 00 грн., у 2007 - 400, 00 грн., 420, 00 грн., 440, 00 грн. та 460 грн. (Закон України від 19.12.2006 №489-V), а у 2008 - 515, 00 грн., 525, 00 грн., 545, 00 грн. та 605, 00 грн. (Закон України від 28.12.2007 №107-VI).
В силу частини четвертої статті 9 КАС України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 застосуванню не підлягає, а спір має вирішуватися на підставі відповідних положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інших законів України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача (органу Пенсійного фонду) у проведенні перерахунку і здійсненні виплати позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, недоотриманих сум підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону №796-ХП є протиправними лише по відношенню до виплат, що мали здійснюватися у періоди з 01.01.1999 по 31.12.2005, з 09.07.2007 по 31.12.2007 таз 22.05.2008 по 31.12.2008.
Стосовно строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цією ж статтею встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана позивачем до суду 03.11.2008. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
Представник відповідача в письмових запереченнях на адміністративний позов просив суд застосувати положення частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виплати, передбачені статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХИ, мають періодичний характер і повинні здійснюватися щомісячно. Отже, позивач, кожного місяця отримуючи доплату, не міг не знати про порушення наданого йому законом права.
Таким чином право позивача, що підлягає захисту судом, обмежується проміжком часу в один рік, а саме - з 03.11.2007.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення на її користь недоотриманих сум щомісячної доплати за період з 01.01.1999 по 02.11.2007 задоволенню не підлягають.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а також враховуючи ту обставину, що позивачем не заявлено відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не наведено поважності причин пропущення цього строку, а відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог з причин пропущення строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають лише вимоги позивача, що випливають з права на отримання доплат, що виплачуються громадянам, працюючим у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за період з 03.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем,
присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивачем не надано суду документальних доказів здійснення ним судових витрат, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. 1. Адміністративний позов задовольнити частково.
1. 2. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, -протиправними.
2. 3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області здійснити дії по перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 03.11.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008 з урахуванням раніше здійснених виплат.
2. 4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.