Дата документу 23.01.2020 Справа № 310/8007/17
Провадження № 11-кп/807/163/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 310/8007/17 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 січня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
представника органу пробації ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, в режимі відеоконференц зв'язку, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2019 року, якою
відмовлено у задоволенні подання Бердянського МРВ з питань пробації Міністерства юстиції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання, призначеного вироком, відносно ОСОБА_7 .
Згідно зі змістом ухвали, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.12.2017 року ОСОБА_7 засуджена за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі та звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
06.09.2018 року Бердянський міськрайонний відділ з питань пробації звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_7 та направлення її в місця позбавлення волі для відбування, призначеного судом покарання на тій підставі, що під час перебування на обліку ОСОБА_7 зарекомендувала себе з негативної сторони, обов'язки, покладені на неї, виконувала незадовільно, перебувала у державному розшуку, міняла місце проживання, без поважних причин не являлась на реєстрацію.
В апеляційній скарзі, прокурор зазначає, що ухвала суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Враховуючи зміст подання органу пробації в судовому засіданні підтверджено, що засуджена ОСОБА_7 умисно ухилилась від відбування покарання з випробуванням, та покладені обов'язки, передбачені ст.76 КК України на неї судом не виконала, на шлях виправлення не встала, 12 разів умисно не з'явилась на реєстрацію до органу пробації, 2 рази змінила місце проживання без повідомлення органу пробації та 2 рази оголошувалась в державний розшук.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити подання органу пробації. Скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно ОСОБА_7 .
Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; засуджену та її захисника, які вважали, що ухвала є законною та обґрунтованою; представника органу пробації, який вважав за необхідне скасувати звільнення ОСОБА_7 та направити її для відбування покарання; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволення подання начальника Бердянського міськрайонного відділу з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання, місцевий суд послався на те, що факти, викладені у поданні органу, не можуть свідчити про небажання засудженої стати на шлях виправлення.
Суд першої інстанції встановив, що згідно довідки від 08.10.2018 року КУ БМР «БТМО» ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 14.08.2018 року по 23.08.2018 року з діагнозом ЧМТ, СГМ, забої м'яких тканин обличчя, вагітність 22 тижні.
Згідно довідки від 19.12.2018 року ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні в пологовому відділенні КУ БМР «БТМО» з діагнозом - пологи 11.12.2018 року.
Також суд першої інстанції встановив, що засуджена в період іспитового строку новий злочин не вчинила, виконувала покладені на неї обов'язки, надала пояснення щодо причин неявки на реєстрацію.
Відповідно до ч.3 ст.166 КВК України, у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Проте, матеріалами провадження не доведено факт умисного ухилення ОСОБА_7 від відбування покарання, умисного порушення нею умов призначеного випробування.
Колегія суддів погоджується з тим, що сам факт невиконання обов'язків, покладених на ОСОБА_7 вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням її небажанням ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженої для реального відбування покарання.
Матеріалами справи підтверджено, що засуджена ОСОБА_7 не з'являлась на реєстрацію до органу пробації у зв'язку з виникненням життєвих труднощів, а саме відсутність постійного місця проживання, вагітність, пологи. Вказані обставини підтверджені під час апеляційного розгляду, стороною захисту надані довідки з медичної установи про перебування засудженої ОСОБА_7 на лікуванні та під час пологів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 ухилялася від виконання покладених на неї судом обов'язків є неправильними. Невиконання обов'язків і ухилення від їх виконання хоча і є схожими поняттями, але не є одним і тим самим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, зробленими на підставі аналізу суті і причини невиконання обов'язків, покладених на засуджену ОСОБА_7 вироком суду з урахуванням встановлених при розгляді подання обставин щодо наявності поважних підстав неприбуття на реєстрацію, у сукупності із відомостями про її особу (не вчиняла правопорушень, які б потягли за собою адміністративні стягнення, а також до кримінальної відповідальності не притягалась) про відсутність підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на вищевказані обставини, остаточний висновок про відсутність підстав для задоволення подання є правильними тому постановлена судом ухвала не підлягає скасуванню через доводи вказані в апеляційній скарзі прокурора.
Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, що тягнуть скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи також не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2019 року, щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4