Єдиний унікальний номер 240/693/19
Номер провадження 22-ц/804/311/20
28 січня 2020 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Будулуци М.С.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галій Сергій Анатолійович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні (справа № 240/693/19, суддя Каліуш О.В., повний текст рішення складено 04 листопаду 2019 року в місті Костянтинівка Донецької області),-
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за січень - липень 2017 року у розмірі 9 270,12 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 321,10 грн., допомогу при скороченні у розмірі 3 730,44 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що вона працювала на посаді чергового по переїзду 2-го розряду у виробничому підрозділі «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до наказу № 10721/ДН-ОС від 14.07.2017 року звільнена з роботи.
В день звільнення відповідач не виплатив їй всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за період з січня по липень 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку (10 днів) та допомогу при скороченні у загальному розмірі 14 321,78 грн.
Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі та компенсаційним виплатам відповідач відмовляється.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галій Сергій Анатолійович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без урахування податку та інших обов'язкових платежів за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку, допомогу при скороченні у загальному розмірі 13 669, 88 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зокрема, апелянт зазначив, що він не мав об'єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором.
Науково-правовим висновком Торгово - промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків відповідачем, передбачених трудовим договором.
Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.
Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження.
Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 14 321 грн. 76 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.
ОСОБА_1 з 24 листопада 2016 року по 17 липня 2017 року перебувала у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працювала на посаді чергового по переїзду 2 розряду.
Наказом № 10721/ДН-ОС від 14 липня 2017 року звільнена з 17 липня 2017 року у зв'язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с.37, копія наказу про звільнення - а.с.36).
З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст. 100 КЗпП України (а.с.38-44), вбачається, що позивачу ОСОБА_1 :
За січень 2017 року всього нараховано 2 954,37 грн., сума до виплати 1359,27 грн.
За лютий 2017 року всього нараховано 3 873,06 грн., сума до виплати 979,80 грн.
За березень 2017 року всього нараховано 4 082,88 грн., сума до виплати 3247,16 грн.
За квітень 2017 року всього нараховано 1 041,67 грн., сума до виплати 828,31 грн.
За травень 2017 року всього нараховано 165,72 грн., сума до виплати 131,77 грн.
За червень 2017 року всього нараховано 2 949,75 грн., сума до виплати 2345,59 грн.
За липень 2017 року всього нараховано 5 429,86 грн., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку - 1 321,10 грн., допомога при скороченні - 3 730,54 грн.; сума до виплати - 4 355,03 грн.
Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з січня 2017 по липень 2017 року та компенсаційних виплат склав 20 497,31 грн., до виплати 13 246,93 грн.
Надана відповідачем довідка за № 1190 від 17 жовтня 2019 року (а.с. 68) містить інформацію про те, що дохід ОСОБА_1 за останні 7 місяців складався з нарахувань за період січень 2017 року - березень 2017 року у розмірі 7 133,02 грн. Сума до виплати з урахуванням утримань визначена в розмірі 5 672,07 грн.
Відомості, зазначені у довідці за № 1190 від 17 жовтня 2019 року в частині розміру нарахованої заробітної плати за січень 2017 року - першу половину березня 2017 року збігаються з відомостями, які містять табуляграми, надані позивачем.
Заробітна плата за січень 2017 року та лютий 2017 року виплачена позивачу у повному обсязі, що підтверджено платіжними відомостями № 1113, № 553, № 180 та видатковим касовим ордером від 27 вересня 2017 року (а.с. 69 - 72).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та компенсаційних виплат без утримання обов'язкових податків та зборів у загальному розмірі 13 669,88 грн. (4082,88 грн. + 1041,67 грн. + 165,72 грн. + 2949,75 грн. + 5429,86 грн.).
Стягуючи заборгованість по заробітній платі та компенсаційні виплати з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 в загальній сумі 13 669,88 грн. (без утримання податків та зборів), суд виходив з того, що зазначена заборгованість підтверджена документально, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При стягненні суми заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів з громадян є обов'язком роботодавця, та визначив суму стягнення без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, як цього вимагає пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13.
При вирішенні справи, суд посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.
Такі висновки суду є правильними.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов в частковому розмірі.
Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заробітної плати за березень - липень 2017 року, наказу (розпорядження) № 10721/ДН-ОС від 14 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 наявної суми заборгованості по заробітній платі, заробітній платі за час вимушеного простою, оплати днів щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги при скороченні штату, всього на суму 13 669,88 грн.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала суду наказ (розпорядження) № 10721/ДН-ОС від 14 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, в якому йдеться мова про необхідність виплати їй компенсації за 10 днів відпустки, вихідної допомоги, копії табуляграм (розрахунків заробітної плати) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року (а.с. 38 - 44), які суд першої інстанції належно оцінив.
Проте, відповідачем будь-якими іншими належними та допустимими доказами висновок суду першої інстанції не спростував.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, є помилковим з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».
Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про наявність науково-правового висновку Торгово-промислової палати України, то наявність форс - мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 28 січня 2020 року.
Головуючий суддя М.С. Будулуца
Судді:
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська