Справа № 552/3271/18 Номер провадження 22-ц/814/296/20Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
21 січня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Хіль Л.М.
імена (найменування) сторін:
позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1
відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 01 листопада 2019 року у складі судді Самсонової О.А.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання права власності та поділ спільного майна подружжя,
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями об'єктом права спільна сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 9/20 частин вказаного домоволодіння і виділити їй у користування: в жилому будинку - житлову кімнату площею 20,7 кв. м., кухню 9,8 кв. м., гараж літ. «З», вбиральню літ. «Е», навіс літ. «А-1-4», частину огорожі № 4 і земельну ділянку для користування і обслуговування 9/20 частин будинку та вказаних господарських споруд згідно висновку експерта; визнати за ОСОБА_2 право власності на 11/20 частин домоволодіння та виділити йому у користування в будинку житлову кімнату А-1-3 площею 12,7 кв. м., коридор А-1-5 площею 4,4 кв. м., санвузол А-1-4 площею 6,3 кв. м., сауну А-1-6 площею 3,5 кв.м., сіни А-1-7 площею 3,6 кв. м., сарай «Б», сарай «Ж», погріб «ж», навіси ж-1, 2, літню кухню «Ж-3», колонку №1, огорожу 2,3,4, ворота № 3 та решту земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 03 грудня 1999 року ОСОБА_2 придбав будинок АДРЕСА_1 з АДРЕСА_2 , загальною площею 29,13 кв.м. та з глинобитними надвірними будівлями: сараї, вбиральня, колодязь (під господарськими будівлями - 7,3 кв. м.) та огорожі.
02 жовтня 2002 року вони зареєстрували шлюб.
Згідно рішення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради № 246 від 28 травня 2002 року збільшено площу земельної ділянки в домоволодінні по АДРЕСА_1 , зареєстровано за домоволодінням по АДРЕСА_1 та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1558 кв.м. (1000 кв.м. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 558 кв. м. - для ведення особистого селянського господарства).
Після цього, 22 травня 2002 року вони за спільною згодою, за спільні кошти згідно рішення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради за № 238 від 28 травня 2002 року, розпочали перебудову старого будинку, а також добудову та будівництво господарських будівель і гаражу.
Вказувала, що на час звернення до суду із позовом припинила сімейні відносини з відповідачем та бажає поділити спільне майно.
Оскільки вартість належного відповідачу будинку за час їхнього спільного проживання істотно збільшилася внаслідок спільних трудових та грошових затрат, вбачає підстави для визнання його об'єктом права спільної сумісної власності та поділу.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах, просив визнати автомобіль ВАЗ 111830 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року випуску спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля; визнати спільною сумісною власністю подружжя холодильник вартістю 12000 гривень, варочну поверхню та піч вартістю 13000 гривень, матрац вартістю 5000 гривень, мікрохвильову піч вартістю 2000 гривень, телевізор «Панасонік» вартістю 5000 гривень, пральну машину «Індезіт» вартістю 6000 гривень, кухонні меблі вартістю 9000 гривень, люстру вартістю 800 гривень, металеві двері вартістю 5150 гривень; стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості належної йому 1/2 частини у спільному сумісному майні на суму 28 975 гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ними було придбано автомобіль ВАЗ 111830ЗНТ д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску.
Вказував, що у зв'язку з погіршенням сімейних відносин, з травня 2018 року ОСОБА_1 забрала ключі від машини та користується нею самостійно. Окрім того, вона вивезла частину спільного майна з будинку та відмовляється здійснити його розподіл або відшкодувати частину його вартості.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнано об'єктом прав спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 7/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано автомобіль ВАЗ 111830 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині автомобіля ВАЗ 111830 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2006 року випуску, за кожним.
У задоволенні інших позовних вимог сторін відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив, що вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 окремо один від одного подали до апеляційного суду заяви про розгляд справи з викликом сторін. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року постановлено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін на підставі ст. 369 ЦПК України у зв'язку з тим, що ціна позову, заявлена сторонами не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З наявних матеріалів справи вбачається можливість розгляду справи без участі сторін. Участь сторін у судовому засіданні належним чином була забезпечена місцевим судом, де сторони мали можливість подавати докази та надавати пояснення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 02 жовтня 2002 року по 14 серпня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі
Відповідно до договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 03 грудня 1999 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Бахуринською О.О., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_2 купив жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою розташовані один одноповерховий будинок зі шлакобетону А-1 жилою площею 28,60 кв.м., та надівірні будівлі: п'ять сараїв, гараж, дві вбиральні, колодязь, огорожа (т. 1 а.с. 78-79).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 23 лютого 2003 року виконавчим комітетом Київської районної у м.Полтаві ради, ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 1558 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 12).
Згідно вказаного Державного акту землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 1000 кв.м., для ведення особистого селянського господарства - 558 кв.м.
Відповідно до пункту 5 рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 28 травня 2002 року №238 «Про дозвіл на проведення робіт у домоволодіннях і окремих квартирах багатоповерхових будинків» ОСОБА_2 в домоволодінні по АДРЕСА_1 дозволено провести перебудову сіней «а», «а1», а саме: перебудувати частину сіней розміром 2,0 х 2,8 м., а замість іншої частини побудувати нову із збільшенням ширини на 2,0 м. загальним розміром 3,55 х 8,1 м. із влаштуванням в них допоміжних приміщень - ванної, передпокою та інших; обкласти цеглою сарай «Б», «б»; на місці гаража «Б1» побудувати літню кухню розміром 2,7 х 7,0 м.; в блоці з сараями «Б», «б» та літньою кухнею побудувати сарай розміром 5,0 х 6,5 м. на відстані 1,0 м. від межі суміжної садиби № 35; побудувати гараж розміром 4,6 х 6,5 м. на відстані 1,0 м. від межі суміжної садиби № 35 з боку вул. Адміністративної; побудувати альтанку розміром 1,5 х 3,0 м. на відстані 3,0 м. від будинку та 1,0 м. від межі садиби №39; збільшити площу приміщення будинку (І-І) за рахунок розбору пічки (т. 1 а.с. 77).
18 липня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на добудований та перебудований будинок з господарськими спорудами, що підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23 травня 2018 року №125001147 (т. 1 а.с. 17-18).
Реєстрація права власності проведена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 7509747, виданого 02 серпня 2013 року Реєстраційною службою Полтавського міського управління юстиції.
На час даної реєстрації права власності об'єкт права власності складався з житлового будинку А-1 загальною площею 61 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., який складається: кімната (1) площею 20,7 кв.м., кухня (2) площею 9,8 кв.м.; кімната (3) площею 12,7 кв.м.; санвузол (4) площею 6,3 кв.м.; коридор (5) площею 4,4 кв.м.; сауна (6) площею 3,5 кв.м.; сіни (7) площею 3,6 кв.м.
Згідно технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду, за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 10 липня 1996 року, перевіреного 17 листопада 1999 року, житловий будинок А-1 мав площу за внутрішніми обмірами - 44,8 кв.м., з яких житлова площа та загальна складали 29,6 кв.м., площа приміщень, не включена в загальну - 15,2 кв.м. (т. 2, а.с. 139-141).
Згідно даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31 жовтня 2012 року, загальна площа будинку А-1 складає 61,0 кв.м. Самочинно переобладнано у будинку А-1 приміщення 1-2 площею 9,8 кв.м., самочинно збудовано прибудову А 1-1, у якій наявні приміщення 1-3 площею 12,7 кв.м., 1-4 площею 6,3 кв.м., 1-5 площею 4,4 кв.м., 1-6 площею 3,5 кв.м., 1-7 площею 3,6 кв.м. (т. 2 а.с. 135-138).
Згідно з висновку експерта № 484/1313 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 26 липня 2019 року частка невід'ємних поліпшень проведених у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 складає 40/100 частин домоволодіння.
Відповідно до вказаного висновку експерта № 484/1313 від 26 липня 2019 року з урахуванням вимог державних будівельних норм, існуючого об'ємно-планувального рішення будинку та розміру часток, що припадають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як колишньому подружжю, не мається технічної можливості розподілу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
01 листопада 2006 року ТОВ «Автодім Полтава» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу автомобіля в кредит №01/11/06-08:40 (т.1 а.с. 225).
Згідно вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах передплати автомобіль Лада 11183 «Калина», виробництва Росії, 2006 року випуску. Вартість автомобіля - 46 700 грн.
Відповідно до акту прийому - передачі від 01 листопада 2006 року, підписаного ТОВ «Автодім Полтава» та ОСОБА_1 , остання прийняла вказаний автомобіль.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо визначення часток сторін у спірному домоволодінні, а також щодо поділу автомобіля, як спільного майна подружжя, оскільки такий висновок відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна подружжя був здійснений місцевим судом на підставі висновку експерта від 26 липня 2019 року № 484/1313 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи. У ході проведення експертизи, експертом було визначено вартість поліпшень спірного домоволодіння та частку таких поліпшень відносно його попереднього стану. При цьому, експертом визначено розмір часток сторін, який відповідає їх частці у спільному сумісному майні.
Згідно висновку експерта, з яким погодився місцевий суд, поділ майна ґрунтується на рівності часток сторін у здійсненому поліпшенні. При цьому, частка ОСОБА_2 , який придбав спірне домоволодіння до шлюбу за особисті кошти, складається з вартості домоволодіння до поліпшення та Ѕ частини здійснених спільно з ОСОБА_1 поліпшень, оскільки після придбання ОСОБА_2 вказаного житлового будинку з господарським спорудами, внаслідок поліпшень змінився як сам будинок, його площа, планувальне рішення, склад господарських будівель та споруд.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірне домоволодіння має бути поділене виходячи з рівності часток, проте така вимога суперечить положенням чинного законодавства.
За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Головним критерієм поділу майна як об'єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України); в разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.
Отже, місцевим судом обґрунтовано здійснено поділ будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями виходячи з внеску сторін у його поліпшення, оскільки будинок у стані до проведення поліпшень, був особистим майном ОСОБА_2 .
Більше того, ОСОБА_1 у суді першої інстанції вимоги про поділ майна подружжя виходячи із рівності часток (по Ѕ частині) не заявляла.
Заперечення апелянта проти висновку експерта від 26 липня 2019 року № 484/1313 не ґрунтуються на доказах.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_1 не надала належних доказів, які б свідчили про помилковість висновків, здійснених експертом в ході проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 про поділ спільного автомобіля, апелянт вважає, що поділ має бути проведений з відступом від рівності часток відповідно до вимог ч. 2 ст. 70 СК України, оскільки ОСОБА_2 пошкодив автомобіль.
Проте, вимогу про поділ автомобіля у такому порядку ОСОБА_1 до суду першої інстанції не заявляла.
Суд першої інстанції здійснив поділ автомобіля згідно заявлених ОСОБА_2 позовних вимог виходячи з рівності часток у спільному майні подружжя, що повною мірою узгоджується з нормами чинного законодавства.
Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.Б. Бутенко
Л.М. Хіль