Справа № 418/3478/19
Провадження № 22-ц/810/1064/19
2020 року, січня місяця, 15-го дня, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Гаврилюка В.К., Дронської І.О., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 11 листопада 2019 року у цивільній справі (№ 418/3478/19 суддя І інстанції - Гуцола М.П.) за позовом ОСОБА_1 до Міловської селищної ради Міловського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міловського районного суду Луганської області із позовною заявою до Міловської селищної ради Міловського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування доводів позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ померла мати позивача - ОСОБА_1 , про що 20 червня 2019 року Міловським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області було видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно. Постановою приватного нотаріуса Міловського районного нотаріального округу Луганської області № 262/02-31 від 20.06.2019 року ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію через пропущення позивачем 6-ти місячного строку на подачу заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 1270 ЦК України. Причину пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини обґрунтовує тим, що він проживає на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ, а тому з незалежних від нього обставин не мав об'єктивної змоги виїхати на підконтрольну Україні територію для своєчасного оформлення документів. Просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, у три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 11 листопада 20019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міловської селищної ради Міловського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Міловського районного суду Луганської області від 11 листопада 2019 року та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у передбаченому законом порядку. Міловська селищна рада Луганської області надала заяву про розгляд справи без їх участі, заперечень проти позову не мають.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Розглядаючи справу по суті суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої - ОСОБА_3 , що підтверджується, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.02.1956 року. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Ювілейне м. Луганськ, що підтверджується, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Міловським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Спадкова справа не заводилась і позивачем заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подано лише 20.06.2019 року. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявні у нього перешкоди щодо виїзду з зони проведення АТО, ООС - і зробив висновки про те, що відсутні докази того, що позивач був позбавлений можливості у зв'язку з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами вчинити дії направлені на прийняття спадщини, адже позивач не довів що у вказаний період намагався виїхати із території проведення ООС та подати відповідну заяву у визначений законом спосіб.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до правил ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням та меті цивільного судочинства - тобто справедливому, неупередженому розглядові та вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів бере тут до уваги ті обставини, що позивач перебував на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ, саме там проживав і спадкодавець до своєї смерті у м. Луганську, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на цій території дії певний особливий правовий режим, який передбачає як особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, так і певний режим вчинення правочинів, особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території - що об'єктивно значно ускладнює реалізацію спадкових прав, прав власності на майно, створює значні перешкоди у реалізації права на вільне пересування, обумовлює необхідність задіяння складних процедур на підтвердження та встановлення певних юридичних фактів (через окреме судове рішення) - зокрема смерті спадкодавця на окупованій території. За таких обставин суд першої інстанції помилково не врахував що позивач протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті і після отримання 20 червня 2019 року власноруч на підставі цього рішення суду свідоцтва про смерть (а.с.6) у той самий день звернувся до нотаріуса із заявою про вступ у спадок (а.с.5). Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" до закінчення антитерористичної операції на сході України було тимчасово призупинено: 1) проведення державної реєстрації актів цивільного стану (що нам цікаво з погляду отримання свідоцтва про смерть); 2) доступ нотаріусів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Спадкового реєстру, що підтверджує само по собі виникнення значних перешкод у реалізації прав громадян. Тобто спадкоємці повинні були звернутись лише до нотаріусів на контрольованій Україною території із заявою про прийняття спадщини, такому зверненню як правило стало передувати звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті на окупованій території і лише після розгляду справи судом та отримання судового рішення було можливе отримання свідоцтва про смерть спадкодавця у органах РАГС, що було необхідно для ініціювання відкриття спадкової справи. Суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні що позивач мав можливість звернутись до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України для своєчасного оформлення документів про право на спадщину у строки, визначені законом, проте не врахував що смерть спадкодавця мала місце на окупованій території, не було спростовано і твердження позивача про його проживання на неконтрольованій Україною території. Зазначені обставини свідчать про об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для спадкоємця.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15. Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви, при цьому вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд повинен уважно дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, виходячи при цьому з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Проте по зазначеній справі суд помилково не взяв до уваги належною мірою дію певного особливого правового режиму перетину меж тимчасово окупованої території, певний особливий режим вчинення правочинів, особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території - що об'єктивно значно ускладнює реалізацію спадкових прав, прав власності на майно, створює значні перешкоди у реалізації права на вільне пересування, обумовлює необхідність задіяння складних процедур на підтвердження та встановлення певних юридичних фактів (через окреме судове рішення) - зокрема смерті спадкодавця на окупованій території. За таких обставин суд першої інстанції помилково не врахував що позивач протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті і після отримання 20 червня 2019 року власноруч на підставі цього рішення суду свідоцтва про смерть (а.с.6) у той самий день звернувся до нотаріуса із заявою про вступ у спадок (а.см.5).
А отже, доводи апеляційної скарги знаходять своє твердження у матеріалах справи та ґрунтуються на вимогах закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином померлої - ОСОБА_3 , що підтверджується, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.02.1956 року (а.с.10). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Ювілейне м. Луганськ, що підтверджується, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Міловським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с.6). Постановою приватного нотаріуса Міловського районного нотаріального округу Луганської області № 262/02-31 від 20.06.2019 року ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію через пропущення позивачем 6-ти місячного строку на подачу заяви про прийняття спадщини, відповідно до ст. 1270 ЦК України (а.с.5). З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є с. Ювілейне, м. Луганськ (а.с.8), що відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» є тимчасово окупованою територією де проводиться операція об'єднаних сил.
За таких обставин колегія суддів визнає наявність об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця, що дає підстави для визначення позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а рішення Міловського районного суду Луганської області від 11 листопада 2019 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Міловського районного суду Луганської області від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, у три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року.
Головуючий
Судді