Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1204/19 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
28 січня 2020 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Швеця А.А. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги»,
Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Відповідно до постанови, 10 вересня 2019 р. о 21 год. 10 хв. в с.Вільнопілля по вул. Центральна, гр. ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху: керував автомобілем ВАЗ 2103, д/н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків.
На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував всі обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Оспорює фактичні обставини справи та зазначає, що він не керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Вказує, що 10.09.2019 о 21 год. в с. Огіївка, Ружинського району, Житомирської області його автомобіль ВАЗ 2103 НОМЕР_2 стояв на узбіччі дороги при в'їзді в село, а він зі своїм сусідом ОСОБА_2 стояли біля автомобіля.
В подальшому працівники поліції під'їхали та не пояснюючи попросили надати для перевірки документи на автомобіль, страховку та посвідчення водія. Отримавши документи, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння.
Вважав вимогу пройти огляд на стан сп'яніння на місці незаконною, оскільки автомобілем не керував. Пройти огляд в медичному закладі працівники поліції йому не пропонували, копію протоколу йому не було вручено, а свідки, які зазначені в протоколі були відсутні.
Також, вказує, що портативний пристрій, яким його обстежували був не справний, у ньому не працювали акумуляторні батареї, від керування транспортним засобом його не відстороняли, докази, що він керував автомобілем у справі відсутні.
В протоколі та постанові суду невірно зазначено, що він керував транспортним засобом в с. Вількопілля Ружинського району.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Швеця А.А. на підтвердження доводів апеляційної скарги, пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи всебічно та повно дослідив всі наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, результатами тестування на алкоголь та актом огляду з яких слідує, що огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою пристрою «Драгер» 10.09.2019 року о 21 год. 22 хв. - проба позитивна 1,19 %, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , з яких вбачається, що в їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу допомогою пристрою «Драгер», на що останній погодився.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , в протоколі про адміністративне правопорушення слідує, що він визнав свою вину та вказав, що випив 0,5 л пива, після чого керував автомобілем ВАЗ 2103.
Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.
Доводи апелянта про неповноту та однобічність судового розгляду суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки матеріали справи зазначені обставини не підтверджують.
ОСОБА_1 при складанні протоколу та в суді вину визнавав, в суді подавав клопотання про звільнення від відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу.
В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_1 проходив огляд на місці, результат огляду 1,19 %, проведення огляду в закладі охорони здоров'я не просив.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що згідно повідомлення про керування віодієм в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом ВАЗ 2103 виїхав на місце де в с. Огіївка було зупинено відповідний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 Водій мав ознаки сп'яніння, а тому йому було запропоновано пройти огляд на місці чи проїхати у медичний заклад. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці. Результат тесту 1,19 %, результати не заперечував. Пристрій «Драгер» пройшов відповідно повірку та був у справному стані, лише принтер, який роздруковує чек, деякий період часу не працював, тому вони намагалися замінити в ньому батарейки.
Відповідно до свідоцтва про повірку №12-01/4250 газоаналізатор Alcotest 6820 № ARHD - 0058 відповідає вимогам методики повірки, це свідоцтво чинне до 16.08.2020 р., час повірки 16.08.2019р.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду допущено помилку, що місцем вчинення правопорушення є с. Вількопілля Ружинського району, хоча зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення (місцем складання: с. Огіївка вул. Центральна), пояснень ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вбачається, що в дійсності ОСОБА_1 перебував в с. Огіївка по вул. Центральній, що з огляду на очевидну технічну помилку не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не ставить під сумнів його законність та обґрунтованість та може бути виправлено шляхом внесення змін.
Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати правильним, в мотивувальній частині постанови, місце вчинення ОСОБА_1 правопорушення: по вул. Центральній с. Огіївка, Ружинського району.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук