Справа № 158/2581/19 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/181/20 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.
27 січня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - Крилової Олени Леонідівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2019 року ,
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 01.07.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідач ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання, щодо погашення кредитної заборгованості не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05.09.2019 року складає 12438,44 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3489,91 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 2633,04 грн., нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 4196,99 грн., нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1050,00 грн., штраф (фіксована частина) 500,00 грн., штраф (відсоткова складова) 568,50 грн.
Просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 12438,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2019 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» в даній справі задовольнити.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 01.07.2011 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 шляхом підписання останньою заяви, якою вона погодила, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг та за умовами якого позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2000 грн. (а.с.2-3).
До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за цим договором, копію анкети-заяви, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію паспорта відповідача (а.с.6-26).
Як вбачається із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання містить у собі особисті дані відповідача, та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають договір про надання банківських послуг та виявила бажання оформити на своє ім'я «пенсійну картку».
Разом із тим, зазначена анкета-заява взагалі не містить жодних істотних умов саме кредитного договору: будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки. В даній заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, Долучена до позовної заяви анкета - заява підтверджує той факт, що відповідач погодила видати їй пенсійну картку (а.с.9 зворот).
До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів по картках: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна» Contract, «Універсальна ГОЛД» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 01 липня 2011 року, на яку посилається банк у позовній заяві, як на кредитний договір, сторони обумовили вид карти яка видається - пенсійна картка, у даній заяві не зазначено у разі надання саме кредитної картки, який ліміт коштів було надано відповідачу, не зазначено проценти за користування кредитними коштами, штраф, пеню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що банком не подано до суду беззаперечних доказів того, що відповідачу було надано саме кредитну картку з кредитним лімітом 2000 гривень та в подальшому збільшено кредитний ліміт до 3489,91 гривень.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, штраф (як фіксований та процентна складова), пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 липня 2011 року, посилався на Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Голд», та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо штрафних санкцій та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17(провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З поданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів.
Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звільнив відповідача ОСОБА_1 від відповідальності щодо погашення складової заборгованості за тілом кредиту, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також безпідставно відмовив у стягненні пені та штрафів - відхиляються апеляційним судом, оскільки заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка передбачена Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифами банку, не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення банку кредиту у термін, передбачений договором.
Приєднана позивачем до апеляційної скарги виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 не є беззаперечним підтвердженням того, що це був рух по коштах саме за кредитним договором б/н від 01 липня 2011 року, оскільки як встановлено судом за даною заявою відповідачу було видано пенсійну картку, а не кредитну, як стверджує позивач. Окрім того, даний доказ був наданий позивачем з порушенням вимог ЦПК України.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються лише судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що є об'єктивно не залежними від нього ( ч. 3 ст.367 УЦПК України).
В силу вимог частини 3 ст. 367 ЦПК України виписка по рахунку, яка була додана до апеляційної скарги не може бути прийнята на стадії апеляційного розгляду, як доказ заборгованості відповідача.
Банком не доведено наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитним договором б/н від 01 липня 2011 року у заявленому розмірі, а саме суми отриманого кредиту, відсотків, пені та штрафів.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та дійшов обґрунтовано висновку про безпідставність заявленого АТ КБ «ПриватБанк» позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 27 січня 2020 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"- Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 листопада 2019 року в даній справі - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: