Справа № 161/17605/19 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Провадження № 22-ц/802/69/20 Категорія: 84 Доповідач: Федонюк С. Ю.
20 січня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника ВДВС - Будя С. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , на постанову головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про закінчення виконавчого провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_3 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року,
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою, в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Будя С.Л. від 24.07.2019 року про закінчення виконавчого провадження №33932704 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати державного виконавця Будя С. Л. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №33932704 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та стягнути з державного виконавця Будя С. Л. 5000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу..
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву повністю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 339332704 з примусового виконання виконавчого листа №2-500/11 було закінчене відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви нового кредитора від 02.07.2019 року у зв'язку з виконанням боржником рішення в повному обсязі. Тому приймаючи постанову від 24.07.2019 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та постанову від 24.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 як з боржника за виконавчим провадженням № 33932704 виконавчого збору, державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а тому оскаржувана постанова від 24.07.2019 року є правомірною.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним критеріям оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ПП «Луцька пельменна фабрика» укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №11349760000. 22.05.2008 для забезпечення виконання укладеного кредитного договору з ОСОБА_1 укладено договір поруки №11349387000/3. У зв'язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення боргу. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.01.2012 позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» задоволено повністю.
06.06.2012 судом видано виконавчий лист в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1
Постановою державного виконавця ВДВС Луцького районного управління юстиції від 16.08.2012 відкрито виконавче провадження №33932704 з примусового виконання вказаного рішення суду.
30.05.2018 ПАТ «УкрСиббанк» відступило своє право вимоги до ПП «Луцька пельменна фабрика» за кредитним договором №11349760000 від 22.05.2008 та забезпечувальними договорами на користь ТзОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс».
30.05.2018 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТзОВ «Фінансова компанія «ІнвестФінанс» відступило на користь ОСОБА_4 право вимоги до ПП «Луцька пельменна фабрика» за кредитним договором №11349760000 від 22.05.2008 та право вимоги до ОСОБА_1 за договором поруки №11349387000/4 від 22.05.2008.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.06.2019 замінено стягувача за виконавчим листом від 06.06.2012 по справі №2-500/11 з ПАТ «УкрСиббанк» на ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки від 02.07.2019 року, наданої новим кредитором, у нього відсутні будь-які майнові претензії до ОСОБА_1 за договором поруки та рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.01.2012 у справі №2-500/11 (а.с. 34).
24.07.2019 на підставі заяви ОСОБА_4 головним державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С.Л. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 37-38).
24.07.2019 головним державним виконавцем Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будь С. Л. прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 248460,28 грн. (а.с. 39-40).
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13.09.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2967, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 06.06.2012 у цивільній справі №2-500/11 (а.с. 35-36).
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" № 606-XIV (закон у попередній редакції) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконаннярішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII у новій редакції) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом дев'ятим частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
З матеріалів справи встановлено, що у визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання рішення щодо сплати на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості ОСОБА_1 самостійно рішення не виконав.
Новий кредитор ОСОБА_4 23.07.2019 повідомив виконавчу службу, що у нього відсутні будь-які майнові претензії до ОСОБА_1 за договором поруки та рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.01.2012 у справі №2-500/11, а тому 24.07.2019 головним державним виконавцем Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Будєм С. Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 33932704 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з виконанням боржником рішення в повному обсязі.
24.07.2019 року державним виконавцем також винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33932704 про стягнення з ОСОБА_1 , як з боржника за виконавчим провадженням № 33932704, виконавчого збору в розмірі 248 460,28 грн.
Враховуючи вказані норми права та встановлені обставини справи, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена саме після виконання боржником рішення Луцького міськрайонного суду від 17.01.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 248 3692,88 грн вже після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 33932704, а також після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду та вчинення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання вищезазначеного рішення.
Судом першої інстанції правильно враховано ту обставину, що державним виконавцем виконавче провадження було закінчено саме у зв'язку із фактичним виконанням боржником у повному обсязі рішення суду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону відповідно до буквального змісту поданої ОСОБА_4 довідки. Ця довідка долучена до матеріалів справи і досліджена судом під час розгляду зазначеної справи.
Крім того, колегією суддів під час розгляду даної справи були досліджені копії матеріалів виконавчого провадження, надані державним виконавцем, з яких вбачається, що ним на виконання згаданого виконавчого документа було здійснено ряд виконавчих дій.
Заявник ОСОБА_1 як у своїй скарзі, так і в апеляційній скарзі покликається на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 13.09.2019 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка набрала законної сили 01.10.2019 та, на його думку, є підставою для закриття виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
Однак його доводи не заслуговують на увагу, оскільки така ухвала була постановлена судом вже після винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 24.07.2019 року з інших підстав, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні скарги.
Разом з тим, як зазначив у судовому засіданні державний виконавець, вказана ухвала Луцького міськрайонного суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, була скасована Волинським апеляційним судом 09 грудня 2019 року.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Боржник ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його обов'язок відповідно до рішення суду виконано в добровільному порядку ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки ухвала суду є законною, обґрунтованою, відповідає обставинам справи, постановлена з додержанням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді