Справа № 761/45386/19
Провадження № 2/761/3163/2020
16 січня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яворській А.А.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання про визнання права власності в порядку спадкування,
В листопаді 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- визнати за собою право власності, в порядку спадкування за заповітом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є онуком ОСОБА_3 , яка за життя 12 травня 1993р. склала заповіт на його користь та на матір відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті спадкодавця залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
З метою прийняття спадщини позивач звернувся у встановленому законом порядку до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим, постановою державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори від 03 травня 2018р. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, а тому для захисту порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2019р. було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
До судового засідання сторонами, було подані на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. При цьому позивач зазначав у своїй заяві, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові. Відповідачка зазначила, що позов визнає в повному обсязі.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідно інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 25 березня 2016р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 травня 1993р. Відділом приватизації державної адміністрації Шевченківського району згідно із розпорядженням (наказом) від 10 травня 1993р. № 2246.
Судом встановлено, що 12 травня 1993р. ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_1 житловий будинок та все, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, у тому числі й належну їй на праві спільної часткової власності 1/3 частину вказаної квартири, яка повинна успадковуватись ними у рівних частках, тобто по 1/6 частині кожним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 бабуся позивача, померла.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка є матір'ю відповідачки ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019р. по цивільній справі № 761/29190/18, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину якої було зареєстровано за ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Третьої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
03 травня 2018р. постановою державного нотаріуса Пєшкової О.П. Третьої київської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частину зазначеної вище квартири, після смерті його бабусі, на підставі ст. 68 Закону України «Про нотаріат», п. 4.12, 4.14, 5.1 (глави 10) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. № 296/5.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей Кодекс набрав чинності 01 січня 2004р. Пунктом 4 цих положень діючого ЦК України передбачено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У відповідності із положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1266 ЦК України).
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Згідно зі ст. 69 цього Закону нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
У відповідності з п.п. 4.15, п.п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. № 296/5, яка є чинною на час розгляду справи, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про те, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору - 1080,0 грн., та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, шляхом зобов'язання УДКСУ в Шевченківському районі повернути останньому - 1080,0 грн., згідно квитанції № 0.0.1124098300.1 від 03 вересня 2018р.
Керуючи ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 200, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР (1963р.); ст. ст. 15, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1273, 1296, 1297, 1299 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) про визнання про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1080,0 /одна тисяча вісімдесят/ грн.
Зобов'язати УДКСУ в Шевченківському районі повернути ОСОБА_1 , 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1080,0 /одна тисяча вісімдесят/ грн., згідно квитанції № 0.0.1124098300.1 від 03 вересня 2018р.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 січня 2020р.
Суддя: