ун. № 759/19134/18 пр. № 1-кп/759/192/20
28 січня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - суддя ОСОБА_1 ;
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄДРДР за № 12018100080003735 від 05 травня 2018 року) за обвинувальним актом стосовно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українець, гр-н України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , судимий 21 травня 2018 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., який сплатив, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,
сторони: прокурори ОСОБА_6 , обвинувачений - ОСОБА_7 , захисники обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_9
ОСОБА_10 пред'явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
За невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_7 незаконно для особистого вживання, тобто без мети збуту, придбав психотропну речовину - амфетамін в особливо великих розмірах (масою у речовині 58,8 г), яку продовжив незаконно зберігати з цією ж метою за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , де АДРЕСА_2 , як про це вказано в обвинувальному акті) травня 2018 року, в період часу з 20 год. 25 хв. по 23 год. 46 хв., під час проведення обшуку було виявлено та вилучено пластикову ємкість з порошкоподібною речовиною та електронні ваги з нашаруванням порошкоподібної речовини. Вилучена у ОСОБА_11 речовина, а також нашарування на електронних вагах, є особливо небезпечною психотропною речовиною - амфетамін, обіг якої заборонено згідно з Переліком, затвердженими Постановою КМУ від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 2, Список № 2), загальний розмір якого у перерахунку на суху речовину є особливо великим (Таблиця 2, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000р).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у висунутому звинуваченні не визнав і пояснив, що 04 травня 2018 року біля 15 год. вийшов зі свого будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 і направився з речами до місця паркування свого автомобіля. Скориставшись допомогою випадкових людей (хлопця та дівчину), він відкрив багажник автомобіля і поклав туди особисті речі. Відразу після цього, перебуваючи біля свого автомобіля він побачив, що до нього рухаються дві чи три особи, серед яких впізнав дільничного інспектора. Ці особи, представившись працівниками поліції та повідомивши про проведення оперативних заходів, оглянули з його дозволу автомобіль, наявні в ньому речі, провели особистий поверхневий огляд, а також зупинили згаданого раніше випадкового хлопця, з яким відбувся у поліцейських конфлікт через нібито наявну в нього зброю. Він обвинувачений, оскільки до ного не було жодних претензій, поїхав на автомобілі у своїх справах. Через деякий час йому зателефонував батько і повідомив, що до їх помешкання увірвалися незнайомі люди, щось шукають, тому треба вертатися додому. Потім ще з батьківського телефону дзвонив співробітник поліції і також просив його повернутися додому. Як йому пізніше стало відомо зі слів матері, внаслідок дій поліції батьку стало погано, йому викликали швидку медичну допомогу. Прибувши наступного ранку додому, він побачив безлад у своїй кімнаті, розкидані речі, також зникли гроші. Зі слів матері йому стало відомо, що спочатку прийшло троє поліцейських, яких мати запустила до квартири і які заявили намір перевірити, чи є він вдома. Зайшовши до квартири та побачивши у його кімнаті належну йому пневматичну гвинтівку у розібраному стані, відразу полишили квартиру, забравши ключи від дверей, які лежали в коридорі. Завдяки викраденим ключам вдруге поліція прийшла до нього додому без дозволу, самостійно проникнувши до квартири вони розпочали хаотичний обшук без будь-яких пояснень, з батьками виник конфлікт, обставини якого зафіксовані на відео. Внаслідок цього обшуку були викрадені його особисті речі: гроші у великій сумі, планшет, окуляри. Наявний у справі речовий доказ - психотропна речовина амфетамін не має до нього жодного відношення, ним ця речовина не придбавалася, не зберігалася і не носилася.
Як також уточнив обвинувачений; - його батько тяжко хворий, у зв'язку з чим зазнав оперативного втручання, перебував у нерухомому стані і вже помер; - з працівниками поліції в нього склалися натягнуті відношення через оскарження їх дій; - особам, які йому допомагали покласти речі в багажник він, обвинувачений, жодних цінностей чи речей не віддавав, в тому числі і як винагороду; - коли він від'їжджав, то між працівниками поліції та згаданим молодим хлопцем була по суті бійка, хтось кричав «зброя», хтось «кричав «пакетик», його обвинуваченого уїзду ніхто не перешкоджав; - за цими обставинами його ніхто не допитував, підозру не оголошував, але з незрозумілих підстав оголосили у розшук; - за місцем свого проживання наркотичних чи психотропних речовин не зберігав, походження виявлених під час обшуку речовин йому не відомо, хоча дійсно мав судимості, раніше вживав наркотичні речовини, у зв'язку з чим перебуває тривалий час на лікуванні, вживав наркотичні речовини відразу після їх придбання; -
Сторона захисту наполягала на тому, що обвинуваченням не здобуто і не надано суду будь-яких допустимих доказів винуватості РУБАНА у вчиненні поставленого йому у провину діяння. Вважає пред'явлене обвинувачення безпідставним і таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, посилаючись при цьому на те, що слідчі (розшукові) дії були вчинені з порушенням порядку їх проведення, а відтак їх результати є недопустимими. Враховуючи це, сторона захисту просила ухвалити виправдувальний вирок.
Позиція сторони обвинувачення.
В обґрунтування винуватості РУБАНА у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, сторона обвинувачення подала докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися у показаннях матері обвинуваченого - свідка ОСОБА_12 , протоколі обшуку, висновку експерта. Під час виступу в судових дебатах прокурор вважав подані докази достатніми для того, щоб критично оцінити захисну версію обвинуваченого та довести його винуватість.
Оцінка поданих сторонами доказів судом.
Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов наступних висновків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 після роз'яснення їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України, показала, що обвинувачений ОСОБА_7 є її сином, 04 травня 2018 року біля 17 год. 30 хв. до їх помешкання за адресою: АДРЕСА_1 незаконно проникли правоохоронці, до коридору зайшли три особи, а за ними ще близько двадцяти. Той факт, що вказані особи самі зайшли до квартири приголомшив її з чоловіком, який і без цього тяжко хворіє. Обшук за участю вказаних осіб тривав свавільно до шести годин, чоловіку було відмолено у виклику швидкої медичної допомоги, дії проводилися одночасно в різних кімнатах і без їх участі. Вона підписувала якійсь документи, але суті та змісту їх не розуміла через шок та хвилювання. Протокол обшуку був нею підписаний, оскільки іншого виходу не було, працівники поліції не хотіли полишати хату, а вони, старики, були морально виснажені. Як також уточнила свідок: - своє прибуття правоохоронці пояснили бажання поговорити із сином, а потім це перетворилося в обшук, вона не давала дозвіл на проникнення до свого житла; - їй не показували, що саме конкретно вилучалося під час цього обшуку, був суцільний хаос, вона пам'ятає лише якусь коробку та кобуру, які вилучили поліцейські; - дійсно, її син вживав наркотичні засоби; - чоловік не може прийти до суду і дати показання, оскільки не може самостійно пересуватися.
Згідно з рапортом працівника поліції від 04 травня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 о 23 год. 30 хв. 04 травня 2018 року дійсно був проведений обшук (а. 81).
Як видно з досліджених судом за участю свідка ОСОБА_12 заяв від 04 травня 2018 року від її імені про надання дозволу на огляд квартири за вказаною адресою (а. 82-83, 108), остання, і це підтвердила суду, власноруч склала ці заяви. Тому, не зважаючи на заяви свідка про нібито примус до складання таких заяв, з огляду на їх послідовний та узгоджений між собою зміст, можливість з її боку вносити правки по тексту, суд оцінює вказані заяви як достовірний доказ надання дозволу працівникам поліції на проникнення до житла. Таким чином, суд критично оцінює, а відтак відхиляє як недостовірні показання свідка ОСОБА_12 про те, що вона не давала дозволу працівникам поліції на проникнення до її квартири.
Натомість, суд не визнає за вказаними вище заявами свідка ОСОБА_12 та рапортом поліцейського допустимого доказу, яким можна було б посвідчити результати самої слідчої дії - обшуку, які фіксуються в інший чітко визначений процесуальним законом спосіб і в будь-якому разі не заявами власників помешкання, яке було об'єктом обшуку.
Одержаний поліцією дозвіл на проникнення до житла не можна оцінювати і як дозвіл на проведення його обшуку. Працівниками поліції було дотримано гарантії недоторканості житла, передбачені ч. 1 ст. 233 КПК України, а саме, проникнення до житла відбулося за добровільною згодою особи, а вже легалізація обшуку, якщо такий стався, повинна бути підтверджена тільки відповідним рішенням слідчого судді (ч. 3 ст. 233 КПК України).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що всі наведені докази дійсно підтверджують факт перебування працівників поліції 04 травня 2018 року орієнтовно після 17 год. 30 хв., а безспірно - після 20 год. 25 хв. у помешканні за місцем проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , законність проникнення до такого приміщення, а також факт пошуку правоохоронцями як самого ОСОБА_11 , так і належних йому заборонених у вільному обігу предметів, і ці відомості суд кладе в основу свого вироку, натомість вони не є достатніми, щоб вважати доведеною причетність ОСОБА_11 до незаконного придбання та зберігання психотропних речовин в особливо великому розмірі.
Суд в порядку ч. 2 ст. 89 КПК України з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, під час судового розгляду визнав очевидно недопустимими доказами всі дані, які були встановлені (одержані) органом досудового розслідування 04 травня 2018 року під час обшуку у проміжку часу з 20 год. 25 хв. по 23 год. 46 хв. не визначеного у вказаному протоколі обшуку об'єкта за участю батька обвинуваченого - ОСОБА_13 і відображені у відповідному протоколі цієї слідчої дії (а. 84-91), оскільки в порушення вимог ч. 7 ст. 223, ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України вказаний обшук володіння був проведений не на підставі ухвали слідчого судді, якої до суду сторонами не подано.
Зокрема, судом, не зважаючи на суцільну плутанину у датах подій та фактах, яка виявилася характерною для поданих до суду процесуальних документів, було враховані такі фактичні документовані дані: а) 04 травня 2018 року були відкриті стосовно іншої особи два різні кримінальні провадження ЄРДР № …3708 за ч. 1 ст. 263 КК України та ЄРДР № …3707 за ч. 2 ст. 345 КК України (а. 77 та 78); б) з вказаних проваджень № №…3708 та 3707 за результатами проведення в межах кожного з них окремо одного і того самого обшуку (!) за місцем проживання ОСОБА_11 були виділені щодо останнього матеріали в єдине кримінальне провадження № …3735 від 05 травня 2018 року, яке і становить межі даного судового розгляду (а. 77 та 78); в) вказаний вище обшук житла за невизначеною адресою, але в якому проживає обвинувачений разом з батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , проводився в межах кримінального провадження ЄРДР № …3708 (а. 84), натомість подана до суду ухвала слідчого судді від 05 травня 2018 року про надання дозволу на проведення обшуку за адресою проживання обвинуваченого була постановлена на підставі клопотання слідчого в межах іншого провадження - № …3707 (а. 93, 109-112), матеріали обшуку в межах якого до суду не надавалися. Тобто, орган досудового розслідування внаслідок плутанини, маючи дві окремі справи, в межах однієї фактично провів обшук, але дозволу на його проведення від суду не отримував (а. 165), а в межах іншої - отримав такий дозвіл суду, але обшук не проводив - склавши з двох справ третю, цей недолік залишився неусунуваним і на це обґрунтовано звернув свою увагу захист у своєму клопотанні про визнання доказу недопустимим.
Більш того, вказаною ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку житла обвинуваченого іншій особі, аніж та, яка його фактично провела.
Проведений аналіз вказаних документів виключає фактор технічної описки.
Враховуючи викладене, суд визнає як похідні недопустимими всі інші докази, які були вилучені 04 травня 2018 року під час обшуку житла за адресою проживання обвинуваченого: АДРЕСА_1 як речові докази (а. 106-107), а також одержані за результатами експертного дослідження слідів та предметів, вилучених під час такого обушку, а саме висновок експерта № 11-2/3379 від 26 червня 2018 року (а. 100-105) за результатами дослідження речовин, предметів та змивів з них, вилучених за вказаною адресою - як недопустимі.
Відтак, суд за вимогами ч. 2 ст. 86 КПК України не використовує вказані недопустимі докази, зокрема і вилучені як речові докази зразки, предмети та сліди (відомості), що вони містять на собі, при поставленні даного вироку суду і не посилається на них, оскільки такі докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зокрема внаслідок здійснення процесуальних дій (обшук володіння) з порушенням їх суттєвих умов.
За таких обставин, за результатом оцінки всіх доказів, які суд визнав допустимими, викладені в обвинувальному акті обставини злочину, поставленого у провину обвинуваченому не отримали свого належного документального підтвердження з тим, щоб версію захисту визнати спростованою, а тому суд показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 , тлумачачи всі сумніви щодо доведеності вини на користь обвинуваченого, кладе в основу свого вироку.
Інших доказів, які могли б бути покладені в основу обвинувачення РУБАНА, прокурором надано не було.
Стороною обвинувачення у розумні строки прибуття в судове засідання свідка ОСОБА_15 забезпечена не було, не зважаючи і на застосований судом привід, місце перебування свідка не встановлено (а. 153, 172-174).
Суд відмовив у допиті свідка - батька обвинуваченого, наявність тяжкої хвороби у якого та його неможливість у зв'язку з цим прибути до суду підтверджені медичною довідкою (а. 135), останній 08 жовтня 2019 року внаслідок цієї хвороби помер (а. 158).
Судом було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про допит працівників поліції, а сторони обвинувачення - про допит понятих, всіх окремо, щодо обставин обшуку за місцем проживання обвинуваченого, оскільки результати такого обшуку мають бути зафіксовані не показаннями свідків, а протоколом його проведення, який суд визнав недопустимим доказом.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що пред'явлене РУБАНУ обвинувачення не знайшло свого безспірного підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати поза розумним сумнівом доведеним те, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та виконання процесуальних обов'язків.
Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75286445).
За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови, навіть, понад розумні строки, для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів обвинувачення, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не було доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що за вказаних в обвинувальному акті обставин ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав без мети збуту психотропну речовину - амфетамін, масою у сухій речовині - 58,8 г, тобто в особливо великих розмірах, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього, виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_16 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 100, 126, 182, 368, 370, 371, п. 1 ч. 1 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення, що вчинено злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_17 .
Судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, віднести на рахунок держави.
Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме: - вилучені під час обшуку від 04 травня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 предмети, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, повернути належним володільцям; - документи - зберігати при матеріалах провадження; - психотропну речовину - амфетамін, яка зберігається в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ ОСОБА_18