Провадження № 11-сс/803/100/20 Справа № 191/4560/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт на майно, вилучене 12 грудня 2019 року під час огляду місця події у приміщенні кабінету лікаря-психіатра Синельниківської ЦРЛ, розташованому за адресою: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Миру, буд. 52, а саме:
- картки амбулаторних хворих ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- журнал обліку спеціальних рецептурних бланків виписки наркотичних та психотропних лікарських препаратів амбулаторних хворих вигідно наказу МОЗ України по психіатричному кабінету;
- журнал обліку спеціальних рецептурних бланків виписки наркотичних та психотропних лікарських препаратів амбулаторних хворих згідно наказу МОЗ України по психіатричному кабінету;
- журнал реєстрації виданих (отриманих) бланків сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду;
- журнал реєстрації виданих (отриманих) бланків сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду;
- посадова інструкція від 02.07.2015 ОСОБА_6 ;
- журнал реєстрації сечі на алкоголь;
- журнал реєстрації біологічних середовищ (сеча, кров) на вміст алкоголю та наркотичних речовин;
- медичні препарати, а саме: «Триттіко XR 300 мг» 20 таблеток; «Медопрам 20 мг» 50 таблеток; «Тизерцин» 1 баночка; «Міасер» 1 пластинка; «Солекс» 2 пластинки; «Циклодол» 1 пластинка; «Феназепам» 5 таблеток; «Галоперидол Ріхтер» 3 ампули; «Рисперон» 20 таблеток (10 - 4 мг, 10 - 2 мг); «Кветиксол 200 мг» 10 таблеток; «Арілентал» 2 пластинки; «Лімбаг 75 мг» 1 пластинки; «Флюанксол» 25 таблеток; «Труксал» 1 баночка (наповнена таблетками на 1/3); «Пароксетин» 25 таблеток; «Зікалор» 15 таблеток; «Бурштинова кислота» 60 таблеток; «Карведилол-КВ» 29 таблеток; «Тизерцин» 1 баночка; «Кислота никотинова» 1 баночка; «Бурштинова кислота» 1 пластинка; 10 таблеток невідомої назви у поліетиленовому пакеті; «Галоперидол» 1 ампула; «Аміназин» 2 ампули; «Зікалор» 90 таблеток; «Рисперон» 105 таблеток; «Кветиксол» 60 таблеток; «Солекс» 70 таблеток; «Медопрам» 90 таблеток; «Амитриптилин» 30 таблеток; «Фрейм» 30 таблеток; «Азапин» 67 таблеток; «Димедрол» 8 ампул; «Адажио» 28 таблеток; «Дюлок» 30 таблеток; та поліетиленові пакети в кількості 25 штук; «Циклодол» 40 таблеток; «Аміназин» 20 таблеток; «Трифлуоперазин» 55 таблеток; «Ангізар Плюс» 30 таблеток, «Гіприл А» 90 таблеток.
Рішення суду обґрунтовано тим, що в провадженні слідчого відділу Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12019040390001752 від 04 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, за фактом складання невстановленою особою завідомо підроблених документів, що мають юридичне значення та надають певні права, з метою їх збуту.
12 грудня 2019 року в період часу з 13.00 до 13.30 год. у приміщенні кабінету лікаря-психіатра Синельниківської ЦРЛ, розташованому за вказаною адресою проведено огляд місця події, в ході якого були виявлено медичні документи та медичні препарати, зазначені в клопотанні слідчого про накладення арешту.
Відносно вилучених лікарських засобів є необхідність проведення судово-експертного дослідження. Вилучені документи підлягають направленню на дослідження фахівцю в галузі надання медичної допомоги для встановлення правильності надання лікування та належного дотримання документообігу лікарем ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначені в клопотанні слідчого документи та медичні препарати, які були вилучені в ході огляду місця події відповідають критеріям речового доказу у даному кримінальному провадженні, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, є підставою для накладення арешту.
Захисник ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить поновити йому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, як пропущений з поважних причин, ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Посилається на те, що слідчим СВ Синельниківського ВП ГУНГІ в Дніпропетровській області в протоколах огляду місця події 12 грудня 2019 року, проведених з 12:00 - 13:00 год., та з 13:00 - 13:30 год., не було зазначено підстави для проведення огляду, а також ОСОБА_6 , всупереч КПК України, не було роз'яснено його права.
Виходячи зі змісту ухвали про надання дозволу на огляд місця події від 17 грудня 2019 року, підставою для проведення огляду місця події було сумнівні показання свідка, щодо нібито неправомірних дій лікаря-нарколога, а не лікаря-психіатра, а також повідомлення зі служби «102», яке надійшло до Синельниківського ВП в Дніпропетровській області 12 грудня 2019 року о 12 год., при цьому вже о 12:10 год. групою слідчих та прокурором було розпочато огляд місця події на робочому місті лікаря-психіатра ОСОБА_6 .
Вказує, що за вказаний проміжок часу після повідомлення зі служби «102», неможливо організуватися групою слідчих разом із прокурором, прибути на вищезазначену адресу, роз'яснити ОСОБА_6 його права та обов'язки, знайти понятих, та розпочати огляд місця події.
Зазначає, що слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна (яке відповідно до вищезазначених протоколів огляду місця події було вилучено 12 грудня 2019 року) до суду з порушенням ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки відповідно до оскарженої ухвали слідчого судді, арешт на майно було накладено 17 грудня 2019 року.
Щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді зазначає, що йому та ОСОБА_6 про існування ухвали стало відомо лише 04 січня 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, тому вважає, що строк оскарження ухвали слідчого судді пропущено з поважних причин.
Під час апеляційного розгляду адвокат підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники судового розгляду підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді відповідно до ст. 395 КПК подається протягом п'яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідного судового рішення.
Колегією встановлено, що розгляд клопотання слідчого судом першої інстанції було проведено за відсутності ОСОБА_6 та його захисника, копії судового рішення на їх адресу судом направлено не було. Тому колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не пропущено.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, може бути оскаржена ухвала слідчого судді про арешт майна.
Арештом майна згідно зі ст. 170 КПК є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як убачається з наданих матеріалів, в провадженні СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження за № 12019040390001752, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
В ході досудового розслідування свідок ОСОБА_11 повідомив, що наприкінці листопада 2019 року перебував на консультації у лікаря-нарколога Синельниківської ЦРЛ. В цей час, у книзі видачі сертифікатів нарколога, він побачив запис про те, що його знайомі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали сертифікати, в якому значилось, що вони не перебувають на обліку у нарколога. При цьому, ОСОБА_11 достовірно відомо, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 перебувають на обліку у лікаря-нарколога. Також, при усній розмові між ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , останній повідомив, що вказаний сертифікат він отримав по домовленості з лікарем-наркологом ОСОБА_6 , з метою отримання в подальшому водійського посвідчення.
Відповідно до довідки №692, виданої ОСОБА_10 , останній на обліку у лікаря - психіатра КЗ «Синельниківської ЦРЛ ДОР» не перебуває, у нарколога DS F 15.2. Дата видачі 16.10.2019 року.
В межах провадження отримано довідку № 654 виданої ОСОБА_9 про те, що останній перебуває на обліку у лікаря нарколога F 15.2 з 2015 року. Дата видачі 12.12.2019 року.
Крім того, отримано копію сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду 25.11.2019 року ОСОБА_9 , згідно якого у ОСОБА_9 наркологічних протипоказань керування транспортними засобами не виявлено.
12.12.2019 року о 12:00 год. до Синельниквського ВП надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.12.2019 року о 11:59 год. за адресою Синельниківський район, м. Синельникове, вул. Миру, 52 у центральній лікарні лікар-нарколог Чепінога торгує наркотичними пігулками, видає рецепти наркоманам та торгує сертифікатами. Вказане повідомлення долучене до матеріалів кримінального провадження №12019040390001752.
В цей же день, у приміщенні кабінету лікаря-психіатра Синельниківської ЦРЛ проведено огляд місця події, в ході якого виявлені медичні препарати, а також документи.
13 грудня 2019 року слідчий СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням з прокурором Синельниківської місцевої прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказане майно, мотивуючи необхідністю проведення експертного дослідження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій.
Аналізуючи матеріали провадження колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Посилання апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, є суб'єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час проведення огляду ОСОБА_6 не було роз'яснення його процесуальні права, а також щодо неможливості організації в короткий строк часу групи слідчих та прокурорів, після отримання повідомлення зі служби “102”, для прибуття на місце проведення обшуку, на думку колегії суддів, також є необґрунтованими та не можуть бути предметом розгляду на даному етапі кримінального провадження, а є завданням послідуючих його стадій.
Є безпідставними і доводи сторони захисту про порушення слідчим вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.
Так, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів провадження, огляд та вилучення зазначеного вище майна було проведено 12 грудня 2019 року.
13 грудня 2019 року слідчий СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням з прокурором Синельниківської місцевої прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час огляду майно.
Отже, твердження апелянта про порушення слідчим вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, є надуманими.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилученого під час огляду 12 грудня 2019 року місця події у приміщенні кабінету лікаря-психіатра Синельниківської ЦРЛ, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 52 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4