Справа № 758/2052/18
Категорія 18
10 грудня 2019 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретарів судового засідання Мишак І.Ю., Добривечір А.О., Товченко К.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про припинення права користування земельною ділянкою для забудови, -
У лютому 2018 року до Подільського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач) про припинення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у грудні 2014 року попередньою власницею земельної ділянки ОСОБА_4 було укладено договір суперфіцію зазначеної земельної ділянки, однак, позивач, як теперішній власник земельної ділянки, не схвалював ніяких угод стосовно належної йому земельної ділянки.
Крім того, позивач вважає, що відповідач не виконав умови договору суперфіцію в частині закінчення будівництва на земельній ділянці у встановлений договором строк (до 31.12.2015 р.). Позивач вважає своє право володіння і користування земельною ділянкою порушеним та просить припинити договір суперфіцію від 20.12.2014 р. та припинити речові права на належне йому нерухоме майно за вказаним договором.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.03.2018р. вищезазначений позов було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
З огляду на усунення позивачем недоліків, 15.05.2018 р. було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.
У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх неналежними та необгрунтованими, зазначив, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельної ділянки. Отже, сам перехід права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_4 до позивача не може тягнути за собою односторонню відмову нового власника від виконання раніше укладеного договору.
Також, відповідач вважає, що він використав земельну ділянку за призначенням у строки, встановлені договором, тому підстави для припинення права користування земельною ділянкою відсутні.
В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив припинити договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 28.02.2015 та право користування землекористувача - ОСОБА_3 .
За підсумками судового засідання (протокол судового засідання від 10.09.2018 р.) підготовче судове засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 20.12.2014р. між громадянкою ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), предметом якого стало земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:91:454:0338), яка належала землевласнику ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 9-11).
В подальшому, 28.02.2015 р. між ОСОБА_4 і відповідачем було укладено ще один договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), предметом якої стала зазначена земельна ділянка. Вказаний договір був нотаріально посвідчений 28.02.2015 р. приватним нотаріусом Швецем Р.О., про що було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 33-35).
28.02.2015 р. позивач, який є чоловіком ОСОБА_4 (свідоцтво про одруження, серія НОМЕР_1 ), надав згоду своїй дружині на укладання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), визначаючи умови договору за власним розсудом (т. 2, а.с. 21).
Відповідно до наданої інформаційної довідки № 153914261 від 25.01.2019 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів) внесено запис про право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19698403 від 28.02.2015 року. Правокористувачем визначено ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 99-101).
Ухвалюючи рішення щодо по справі, суд виходить з наступних положень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (ч. 1 ст. 413 ЦК України).
Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (ч. 1, 2 ст. 414 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 1,2 ст. 651 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виходячи з принципу змагальності, встановленого ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивач не був стороною у договорі, який останній просить припинити. Крім того, на час розгляду в суді даної справи по-суті, до суду було надано стороною витяг з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 153914261, згідно якого вже було зареєстровано право власності на ѕ садового будинку з господарським будівлями та спорудами на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:454:0338 за відповідачем по справі та на ј частину вищезазначеного об'єкту нерухомого майна за іншим співвласником - ОСОБА_4 , що не заперечувалось позивачем. Преюдиційного рішення в спорі між тими ж сторонами з приводу оскарження реєстрації права власності на садовий будинок з господарським будівлями та спорудами на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:454:0338, до суду також сторонами надано не було. А відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують заміну сторони оскаржуваного ним договору, а також інших доказів, що доводять порушення прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Щодо невиконання умов договору відповідачем суд зазначає таке.
Пунктом 6.3 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови від 28.02.2015 р. передбачено обов'язок землекористувача закінчити будівництво у строк до 31 грудня 2015 року.
На доведення факту використання земельної ділянки за призначенням відповідачем надано копію будівельного паспорту від 11.06.2015р. про будівництво садового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці замовником ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 78), звіт № 2399 від 19.06.2015р. про оцінку нерухомого майна, розташованого за адресою місцезнаходження земельної ділянки (т. 1, а.с. 78-92), технічний паспорт на садовий (дачний) будинок від 14.08.2017р. (т. 1, а.с. 99-103).
Вказані докази спростовують обставини, наведені позивачем у позовній заяві щодо невикористання земельної ділянки відповідачем у визначені договором терміни.
Ураховуючи зазначене, оцінивши докази, надані на підтвердження позицій позивача і відповідача на предмет їх належності, допустимості і достовірності, а також взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141 - 142, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 - 356 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про припинення права користування земельною ділянкою для забудови - залишити без задоволення;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач - ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди;
Суддя В.В. Гребенюк