Справа № 2-а-87/10
22 березня 2010 року
Радивилівський районний суд Рівненської області під головуванням судді Драновської С.З. за участю секретаря судового засідання Краєвської Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дітям війни, зобов'язання вчинити певні дії, суд
Позивач звернувся до Радивилівського районного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати позивачці соціальну допомогу відповідно до ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни".
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач подав письмові заперечення проти позову і просив справу розглядати без його участі. В запереченнях вказав, що здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, виплату надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму в законах про державний бюджет не передбачено. Також зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим ОСОБА_2. Просив відмовити позивачам у задоволенні позову.
Судом оглянуті та досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи та надані для огляду та дослідження в судовому засіданні.
Дослідивши подану суду позовну заяву, заперечення, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.
Суд виходив з такого.
Судом встановлено, що позивач: ОСОБА_3 іван Миколайович - ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та відміткою внесеною до пенсійного посвідчення про наявність статусу дитина війни.
У ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим ОСОБА_2, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із ОСОБА_2 України від 20.12.2005 р. № 3235-IV. ОСОБА_2 України "Про внесення змін до ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року дію статті 6 відновлено (з 02.04.2006р.) у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 ОСОБА_2 України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.
ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного ОСОБА_2, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни". А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.- 31.12.2007року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни".
Що стосується дії у 2008 р. статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-ІV, то ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.
А відтак, позивач саме з 09.07.2007року та з 22.05.2008 року має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані некоституційними).
Відповідно до ч.1 ст. 2 ОСОБА_2 України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2006, 2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 350 грн. - в період з 01.01. по 31.03.2006р.; 359 грн. в період з 01.04. по 30.09.2006р.; 366 грн. в період з 01.10.по 31.12.2006 року; 380 грн. в період з 01.01. по 31.03. 2007р.; 410,06 грн. в період з 01.04.по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01.10.по 31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01.по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008р.
Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим ОСОБА_2, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 у 2007 році підвищення до пенсії, як дитина війни не отримував, а в період 2008 року позивач отримував підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року №530, що є значно меншим від розміру визначеного ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 р. виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Покликання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов'язок здійснювати виплати, встановлені ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни", судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно із ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачам мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни". Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачеві підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року є протиправними.
Згідно зі ст. 87 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.
З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки, сума не отриманого ОСОБА_3 за період з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р і з 22 травня по 31 грудня 2008 року становить 1441,66 грн.,
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачам підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в розмірі встановленому ст. 6 ОСОБА_2 №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 р., з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. слід відмовити, так як: у період з 01.01. по 31.12.2006 року не розроблено законодавчо механізм застосування статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" , у період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. дію статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст. 71 ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 р., у період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року - стаття 6 ОСОБА_2 України "про соціальний захист дітей війни" у відповідності із ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.2006 по 31.12.2006 р., з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. положення ОСОБА_2 України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" надалі при нарахування пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
2. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі щодо не нарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Радивилівському районі ОСОБА_1 ( с.Опарипси Радивилівського району Рівненської області ідентифікаційний номер НОМЕР_1) провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ОСОБА_2 України “Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок ІТЗ.
6. Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя С.З.Драновська