ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 січня 2020 року м. Київ № 640/15261/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті позивачеві з 01.05.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачеві з 01.05.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив йому у виплаті пенсії без обмежень відповідно до здійсненого перерахунку на підставі довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530, виданої на підставі постанови КМУ від 19.10.2016 №718. Позивач вважає такі дії протиправними, у зв'язку з чим вимушений був звернутись до суду з вказаним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 21.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15261/19 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
18.09.2019 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що діяв відповідно до вимог законодавства. Крім того, відповідач вважає не порушеними права позивача, оскільки не здійснював перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.09.2018 № 530.
16.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив, яка не приймається судом до уваги, позаяк за визначенням статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті у даній категорії справ є позовна заява та відзив.
Окрім того, 16.10.2019 позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 29.10.2019 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 2002 року призначена пенсія згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Основний розмір пенсії позивача, згідно пенсійної справи ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2003 становив 90% грошового забезпечення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2018 у справі № 761/9825/17, яке набрало законної сили 15.05.2018, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.05.2016 із розрахунку 90 % грошового забезпечення і усіма видами підвищення або надбавок до пенсії та зобов'язано відповідача перерахувати останню з 01.05.2016 на підставі довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України довідки від 07.03.2017 № 163, з усіма видами підвищень, надбавок та проведених виплат.
14.01.2019 позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (зареєстрована 16.01.2019), в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату з 01.05.2018 пенсії із розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, на підставі виданої командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України довідки від 27.09.2018 № 530, з усіма видами підвищень, надбавок та проведених виплат.
Вказана довідка складена станом на 01.05.2018 відповідно до норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" й, відповідно до останньої грошове забезпечення ОСОБА_1 за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України становить 46775,00 грн.
04.02.2019 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що для перерахунку пенсії на підставі довідки від 27.09.2018 № 530, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , виготовленої згідно постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 28.02.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718», відсутні підстави, оскільки зазначеною постановою не визначено умов проведення перерахунку пенсій.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі по тексту - Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі по тексту - Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII).
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
В Рішенні від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ України, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 р. №5-рп/2005, від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010 р. №23-рп/2010, від 11.10.2011 р. №10-рп/2011, від 20.12.2016 р. №7-рп/2016).
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Законом України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01.01.2017 року) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017 р.».
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень;
- перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2016), частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Після чого, Законом України від 06.12.2016 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01.01.2017 р.), у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017 р.».
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 року.
Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено у 2002 році.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 року у справі № 522/16882/17.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача обчислити пенсію позивачу у розмірі 90% від його грошового забезпечення, на підставі довідки від 27.09.2018 № 530, яке станом на 01.05.2018 становить 46775,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, пенсія за вислугу років призначена позивачу у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2003.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі по тексту - Закон України від 08 липня 2011 року №3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
При цьому, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI та Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення частини 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція в частині щодо застосування відсотка від розміру грошового забезпечення при здійсненні перерахунку вже призначеної пенсії висловлена й Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Генерал-полковник, колишній Головнокомандувач Військово-повітряної оборони Збройних Сил України ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я Указом Президента України від 09.02.2002 № 120/2002 та наказом Міністра оборони України від 12.02.2002 № 54.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету міністрів України від 19.10.2019 № 718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.
Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що військовослужбовцям та особам начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується: надбавка за інтенсивність служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу; премія відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання військовослужбовців та осіб начальницького складу відповідного органу; грошова допомога на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 3 постанови № 718 грошове забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу, зазначених у пункті 1 цієї постанови, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років, установлених у розмірі та порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Пунктом 5 постанови № 718 визначено, що рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за інтенсивність служби, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовцям та особам начальницького складу, що є керівниками центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, їх заступникам приймаються міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади; керівникам органів військового управління та їх заступникам - міністром, якому підпорядковуються військові формування та правоохоронні органи (абзац 2 пункту 5 постанови № 718.
Відповідно до пункту 7 постанови № 718 умови грошового забезпечення, визначені цією постановою, застосовуються з 1 травня 2016 року.
Так, ОСОБА_1 07.03.2017 видана довідка № 163 про розмір грошового забезпечення за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, відповідно до якої станом на 01.03.2017 останнє становило: оклад за військовим званням - 150,00 грн; посадовий оклад - 11200,00 грн; відсоткова надбавка за вислугу років, 40% - 4540,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, 20% - 2240,00 грн; надбавка державного експерта з питань таємниць, 20% - 2240,00 грн; надбавка за інтенсивність служби, 100% - 11200,00 грн; премія - 4985,22 грн; всього - 36552,22 грн.
Відповідно до довідки від 27.09.2018 № 530 розмір грошового забезпечення за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, станом на 01.05.2018 останнє становило: оклад за військовим званням - 1690,00 грн; посадовий оклад - 15800,00 грн; відсоткова надбавка за вислугу років, 50% - 8745,00 грн; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, 20% - 3160,00 грн; надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, 20% - 3160,00 грн; надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці, 90% - 14220,00 грн; всього - 46775,00 грн.
З огляду на наведене та виходячи з приписів ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеною йому пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) з 01.05.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ід. код 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) з 01.05.2018 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення без обмежень максимального розміру, за посадою командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, згідно довідки командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 27.09.2018 № 530, виданої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко