17 січня 2020 року м. Чернігів Справа № 825/862/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» (далі - ПП «ВКФ «Курсір») звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 02.03.2015 №0000232204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 12318,00 грн. за порушення ПП «ВКФ «Курсір» пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 02.03.2015 №0000222204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. за порушення статті 3 пункту 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки несвоєчасне виконання запису в книзі обліку розрахункових операцій за наявності роздрукованого Z-звіту є порушенням її ведення і встановлене не можна розцінювати як неповне (несвоєчасне) оприбуткування готівки. Додатково зазначив, що існували об'єктивні причини роздрукування фіскального чеку за 13.02.2012 лише 14.02.2012, оскільки відділення магазину ПП «ВКФ «Курсір» 13.02.2012 було відключене від електричного живлення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, у задоволені позову відмовлено (т.1 а.с.86-91,122-126).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 відмовлено повністю у задоволенні заяви ПП «ВКФ «Курсір» про відстрочення виконання судового рішення (т.1 а.с.158-159).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 апеляційну скаргу ПП «ВКФ «Курсір» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 повернуто особі, яка її подала (т.1 а.с.171).
Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 касаційну скаргу ПП «ВКФ «Курсір» задоволено частково; постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т.1 а.с.226-230).
Справа надійшла до Чернігівського окружного адміністративного суду 17.10.2019 та у цей же день, на підставі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передана на розгляд судді Падій В.В. (т.1 а.с.237).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.10.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.238-239).
07.11.2019 Головним управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позову, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність законодавчо встановлених послідовних дій, а саме: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Вважає, що невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.
Ухвалою суду від 20.11.2019 без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, здійснено заміну первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
17.01.2020 позивачем подано до суду письмові пояснення, в яких останній зазначив, що розбіжності у сумах між фіскальним звітним чеком за 13.02.2012 №0783 на суму 2463,60 грн. та записом в книзі обліку розрахункових операцій на суму 2438,90 грн. виникла внаслідок того, що у зв'язку з відсутністю світла в магазині продавець 13.02.2012 внесла лише запис на суму 2438,90 грн. в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3. Вранці 14.02.2012 продавець продала товар на суму 24,70 грн., а вже потім роздрукувала фіскальний звітний чек за 13.02.2012 №0783 на суму 2463,60 грн.
Учасники справи у судове засідання, призначене на 17.01.2020, не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, представник відповідача причини неявки суду не повідомив.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що з 24.11.2014 по 28.11.2014 ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень від 24.11.2014 №№254, 255 та наказу від 24.11.2014 №94, проведено перевірку ПП «ВКФ «Курсір» (відділ магазину за адресою: пров. Гомельський, 17, м. Чернігів), у присутності продавців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатом якої складено акт від 28.11.2014 фактичної перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулюванням обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, зареєстрований в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 01.12.2014 за №0093/25/26/22/24836565 (т.1 а.с.26,67-68,80-81).
В ході проведення перевірки магазину встановлено порушення: не забезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків, а саме: фіскальний звітний чек за 13.02.2012 №0783 був фактично роздрукований 14.02.2012 о 08. год. 23 хв. Сума виторгу за 13.02.2012 становить 2463,60 грн. Запис в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 щодо сум розрахунків за зазначеним несвоєчасно роздрукованим Z-звітом був фактично вчинений після його роздрукування, тобто наступного дня. Загальна сума розрахунку за вищевказаним несвоєчасно роздрукованим Z-звітом становить 2463,6 грн., яка є несвоєчасно оприбуткованою, а саме, запис здійснено не у день одержання готівки в книзі обліку розрахункових операцій №2526009725р-3.
Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- пункту 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320).
За результатами перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0001062204 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12658,00 грн.
Підприємство оскаржило в адміністративному порядку вищевказане податкове повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Чернігівській області, яке своїм рішенням від 23.02.2015 №511/10/25-01-10-04-15 про результати розгляду скарги в цій частині задовольнило скаргу ПП «ВКФ «Курсір» від 25.12.2014 та скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 16.12.2014 №0001062204, прийнявши нові податкові повідомлення-рішення на суми штрафних (фінансових) санкцій окремо за кожне порушення норм законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, які були встановлені фактичною перевіркою, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 №0000232204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 12318,00 грн. (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки (порушено пункт 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»);
- податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 №0000222204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. (порушено пункт 4 статті 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») (т.1 а.с.9-10,27-29).
Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Пунктом 4 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.
У свою чергу, порядок ведення касових операцій у національній валюті України
підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).
Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до пункту 7.15 розділу 7 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Визначаючись щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо позивача, суд враховує таке.
Скасовуючи постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2015 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 зазначив, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось те, що в розділі №2 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 внесено суму 2438,90 грн.; судами попередніх інстанцій не усунуто вказану розбіжність, не встановлено, на підставі чого внесено саме таку суму, не встановлено, чи внесено у книгу обліку розрахункових операцій суму 2463,60 грн., не встановлено, чи підклеєно Z-звіт за 13.02.2012 на відповідне місце у розділі 1 книги обліку розрахункових операцій.
З урахуванням зазначеного, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що сума у розмірі 2463,60 грн. є несвоєчасно оприбуткованою передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Так, судом встановлено, що в розділі 1 книги обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 за 13.02.2012 вклеєно Х-звіт денний на суму 2438,90 грн.; в розділі №2 вказаної книги за 13.02.2012 на підставі Z-звіту №0783 внесено суму 2438,90 грн. (т.1 а.с.44-48).
При цьому фіскальний звітний чек за 13.02.2012 №0783 (Z-звіт денний) роздрукований продавцем ПП «ВКФ «Курсір» 14.02.2012 о 08. год. 23 хв. на суму 2463,60 грн. (т.1 а.с.49).
З пояснень позивача випливає, що продавець магазину ПП «ВКФ «Курсір» ОСОБА_2 вчинила відповідний запис про Z-звіт денний після роздрукування фіскального звітного чеку від 14.02.2012 №0783, оскільки відділ магазину ПП «ВКФ «Курсір», розташованого за адресою: провул. Гомельський, б.17, м. Чернігів, 13.02.2012 було відключено від електричної підстанції у зв'язку з пошкодженням на лінії та відновлено електричне живлення 14.02.2012, що також підтверджується пояснювальною запискою директора ТОВ «Керамик» (т.1 а.с.58).
При цьому після відновлення електричного живлення 14.02.2012 о 08. год. 23 хв. позивачем роздруковано фіскальний звітний чек за 13.02.2012, який містить дату його роздрукування - 14.02.2012.
Щодо усунення розбіжності у сумах між фіскальним звітним чеком за 13.02.2012 №0783 на суму 2463,60 грн. та записом в книзі обліку розрахункових операцій на суму 2438,90 грн. суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів з метою усунення або пояснення такої розбіжності чи спростування пояснень позивача щодо такої розбіжності.
З додаткових пояснень позивача суд встановив, що після відновлення електричного живлення 14.02.2012, але до роздрукування фіскального звітного чеку від 14.02.2012 №0783 за 13.02.2012, продавець позивача продала товар на суму 24,70 грн., після чого роздрукувала фіскальний звітний чек від 14.02.2012 №0783 за 13.02.2012 на суму 2463,60 грн., тобто з урахуванням проданого товару на суму 24,70 грн. (2438,90 грн. за 13.02.2012 + 24,70 грн. за 14.02.2020 = 2463,60 грн.).
Суд також встановив, що вказана сума - 2438,90 грн. внесена у книгу обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 на підставі Х-звіту денного на суму 2438,90 грн. (т.1 а.с.44-48) та Z-звіту денного за 13.02.2012 від 14.02.2012 №0786 на суму 2463,60 грн. за вирахуванням суми проданого 14.02.2012 товару - 24,70 грн.
Щодо встановлення чи внесено у книгу обліку розрахункових операцій суму 2463,60 грн. та чи підклеєно Z-звіт за 13.02.2012 на відповідне місце у розділі 1 книги обліку розрахункових операцій, суд зазначає про відсутність такої можливості, оскільки з дати внесення відповідних записів минуло більше 7 років, водночас, відповідно до пункту 6 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
При цьому наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417 затверджено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, пунктом 6 розділу 4 «Порядок ведення книг обліку розрахункових операцій» якого встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Водночас суд враховує, що вказаний наказ прийнято Міністерством доходів і зборів України 28.08.2013, у той час як відключення електроенергії відбулось у магазині ПП «ВКФ «Курсір» за адресою: пров. Гомельський, 17, м. Чернігів раніше - 13.02.2012.
Отже суд встановив, що вищевказані обставини виключають можливість роздрукування фіскального звітного чеку (Z-звіт денний) за 13.02.2012 до відновлення електричного живлення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин не можна стверджувати про несвоєчасність оприбуткування (не у день одержання готівки) позивачем у книзі обліку розрахункових операцій №2526009725р-3 сум розрахунків за роздрукованим на наступний день Z-звітом №0783, оскільки після відновлення електричного живлення 14.02.2012 та роздрукування Z-звіту позивачем внесено запис у книгу обліку розрахункових операцій №2526009725р-3, а чинним на той час законодавством України не було передбачено порядок здійснення записів у книзі обліку розрахункових операцій у разі відключення електроенергії.
За таких обставин суд керується нормами пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд звертає увагу, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейського суду з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 статті 77 КАС України).
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що він діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову ПП «ВКФ «Курсір» у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов ПП «ВКФ «Курсір» підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ПП «ВКФ «Курсір» судовий збір у сумі 182,70 грн.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 02.03.2015 №0000232204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 12318 (дванадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. за порушення Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 02.03.2015 №0000222204 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 28.01.2020.
Позивач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Курсір» (провул. Гомельський, 17, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ - 24836565).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).
Суддя В.В. Падій