28 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3516/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
прозобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років період його роботи з 19.07.1982 року по 18.10.1982 року та з 01.11.1985 року по 15.03.1988 року та з 12.10.2017 року по 23.07.2019 року і призначити пенсію за вислугою років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, працював з 19.07.1982 року по 18.10.1982 року, з 01.11.1985 року по 15.03.1988 року, з 26.05.1988 року по 21.12.1989 року та з 23.06.2008 року по 23.07.2019 року у виробничому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень на посадах монтера колії, складача поїздів станції Чернігів. Загальний страховий стаж роботи, відповідно до записів трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу становить 34 роки 03 місяці 19 днів, а спеціальний стаж на посадах монтера колії та складача поїздів, які передбачені списком № 583 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року складає 15 років 01 місяць 09 днів. Звернувшись до відповідача щодо призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», листом від 25.10.2019 № 59X03-23 отримав відмову в призначенні пільгової пенсії за вислугою років в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 12 років 6 місяців, враховуючи при цьому тільки спеціальний стаж роботи з 23.06.2008 року по 11 жовтня 2017 року на день набуття чинності Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки має всі необхідні умови для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Оскільки позивач інших документів окрім довідки № ДН-1-452/1662 від 29.08.2019, які б підтвердили стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не надав, тому відповідачем не було зараховано періоди роботи позивача з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988. Також не було враховано період роботи з 12.10.2017 по 23.07.2019 у зв'язку з набранням чинності Законом № 2148. Враховуючи зазначене, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, що виключає можливість у призначенні пенсії за вислугу років.
Ухвалою судді від 02.12.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював:
- з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988 на посаді монтер колії в виробничому підрозділі Чернігівської дистанції колії Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця»;
- з 26.05.1988 по 21.12.1989 та з 23.06.2008 по 23.07.2019 на посаді складача поїздів у виробничому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця».
Відповідні обставини підтверджуються даними зазначеними у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 15-19).
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За результатами розгляду відповідної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області листом від 25.10.2019 № 59/03-23 відмовило позивачеві в призначенні пенсії на пільгових умовах. Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідач зазначив, що станом на 11.10.2017 стаж позивача за вислугу років становить 10 років, 10 місяців 15 днів, менший ніж 12 років 6 місяців. Отже, право на призначення пенсії за вислугу років позивач не набув.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) набрав чинності 11.10.2017 року.
Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, в редакції Закону №2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах.
Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, «…що визнання неконституційним Закону №2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України».
Отже, з 05.06.2019 положення пункту «а» частини 1 статті 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: «а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі».
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 20 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі - Список).
Відповідно до вказаного Списку правом на пенсію за вислугу років користуються: монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів.
З огляду на матеріали справи, при підрахунку наявності у позивача достатнього спеціального стажу для призначення пенсії, відповідачем, зокрема, не враховано наступні періоди роботи: з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988. Вказані періоди роботи позивачем на посаді монтера колії відповідач не врахував з підстав відсутності будь-яких інших, окрім трудової книжки, документів, які б підтверджували стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Водночас, суд звертає увагу на та те, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Досліджуючи трудову книжку позивача, суд встановив, що в період з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988 ОСОБА_1 працював на посаді монтера колії в Чернігівській дистанції колії.
Зазначені записи про прийняття та звільнення позивача з даної роботи є послідовними, а також скріплені печаткою та підписом відповідальної посадової особи, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.
Суд зазначає, що з огляду вказаних вище записів трудової книжки не встановлено будь-яких виправлень, внесених у дати наказів, тобто, трудова книжка містить необхідні записи про періоди роботи ОСОБА_1 .
Окрім того, відомості внесені в трудову книжку також підтверджує довідка Виробничого підрозділу Чернігівської дистанції колії Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» від 20.11.2019 № П4-10-14/752, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 20).
Таким чином, факт роботи позивача на посаді монтер колії в виробничому підрозділі Чернігівської дистанції колії Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в період з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988 підтверджений належними доказами, а саме: записами у трудовій книжці та довідкою Виробничого підрозділу Чернігівської дистанції колії Регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» від 20.11.2019 № П4-10-14/752.
За таких обставин можна дійти висновку, що зазначений вище період роботи позивача, а саме з 19.07.1982 по 18.10.1982 та з 01.11.1985 по 15.03.1988 підлягає до врахування в спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм убачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за вислугу років пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до виробничого підрозділу Чернігівської дистанції колії регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Українська залізниця», або до позивача з питань необхідності надання додаткових документів, підтверджуючих даних, тощо.
Вимога позивача про зобов'язання зарахування до спеціального стажу роботи в період з 12.10.2017 по 23.07.2019 задоволенню не підлягає, оскільки пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що, особам, які на день набрання чинності (тобто 11.10.2017) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, необхідний спеціальний стаж (не менше 12 років 6 місяців) особа повинна набути до 11.10.2017.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 досяг встановленого віку 55 років, має загальний стаж роботи 34 роки 3 місяці 19 днів та спеціальний стаж більше 12 років та 6 місяців, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії є протиправним.
Таким чином, оскільки оскаржувана позивачем відмова у призначенні пенсії ґрунтувалася на висновках відповідача про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 для призначення пенсії за вислугу років на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», то вказане свідчить про необґрунтованість рішення відповідача та порушення вимог ст. 2 КАС України.
Що стосується обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) та визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років період його роботи з 19.07.1982 року по 18.10.1982 року та з 01.11.1985 року по 15.03.1988 року і призначити пенсію за вислугою років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років період його роботи з 19.07.1982 року по 18.10.1982 року та з 01.11.1985 року по 15.03.1988 року і призначити пенсію за вислугою років згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу звернення за призначенням пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в сумі 384 триста вісімдесят чотири) 20 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 28.01.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб