про залишення позовної заяви без руху
28 січня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/98/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Путильського районного сектору управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- визнати протиправною відмову Путильського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненнням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без передачі будь - яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь - яких засобів ЄДДР;
- зобов'язати Путильський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненнням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без передачі будь - яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь - яких засобів ЄДДР.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 171 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяви на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Згідно з ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано вимоги п.4 п.5, ч.5 ст.160 КАС України, а саме:
- позивач просить визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненнням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без передачі будь - яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь - яких засобів ЄДДР.
Однак, з матеріалів справи встановлено, що позивачем не додано заяву, яка подавалась до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області. А тому позивачу потрібно надати заяву, яка подавалась до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області.
Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, всупереч вказаним положенням, законними представниками позивачів не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Натомість у позовній заяві позивачі посилається на положення п. 7 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Вказане посилання позивача судом не береться до уваги, з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI, містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, суд зазначає, що ч. 7 ст. 160 КАС України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами ст. 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - діє як законний представник неповнолітніх в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 640/109/19.
Водночас, згідно з нормами п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Суд звертає увагу на те, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. № 5492-VI (надалі по тексту - Закон № 5492-VI).
Зокрема, згідно ст. 21 вищевказаного Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII (далі - Положення) - паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, - після досягнення 16-річного віку.
Як видно з наявних матеріалів, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить : визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, визнати протиправною відмову Путильського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області у видачі ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням 16 - річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненнням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без передачі будь - яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь - яких засобів ЄДДР, а також зобов'язати Путильський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв'язку з досягненнням ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без передачі будь - яких даних про дитину і про батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь - яких засобів ЄДДР.
З наявних матеріалів також встановлено, що на момент звернення за видачею паспорта до відповідача ОСОБА_2 досягнув 16 років, тобто, віку, з яким законодавчо пов'язується необхідність отримання документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видаються такі документи, - встановленого як Положенням про паспорт громадянина України №2503-XII (16 років), так і, відповідно віку, визначеного Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (14 років).
Частиною 1 ст. 43 КАС встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Враховуючи те, що фактів визнання неповнолітнього ОСОБА_2 обмежено дієздатним або недієздатним судом - не встановлено, і відповідно до вимог чинного законодавства України, наведених вище Положення та Закону № 5294-VI, він вправі особисто подавати заяву - анкету для видачі паспорта громадянина України, тобто, до досягнення повноліття - можуть самостійно брати участь у даних публічно-правових відносинах, то, відповідно, вони наділені не лише адміністративною процесуальною правоздатністю у відносинах з відповідачем.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону У№ 3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо отримання паспорта громадянина України, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 р. у справі № 607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі № 367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 р. у справі 754/16008/17.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє законного представника позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її дитини .
Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В силу абз. 2 п.п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 01.01.2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2102 грн.
Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI з 01.01.2020 р. ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру становить 840,80 грн. (2102,00 грн.*0,4).
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем подано до суду адміністративний позов, який містить 2 вимоги немайнового характеру за які необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн (840,80 грн * 2).
Також, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 94 КАС України).
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55).
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом"; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Однак, в порушення вищенаведених вимог, позивачем на засвідчено належним чином всі додані до позовної заяви додатки.
Таким чином, вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно:
- надати заяву щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оскаржує позивач;
- надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви;
- завірити належним чином додані до позовної заяви матеріали справи.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Путильського районного сектору управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.В. Маренич