1/770
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 січня 2020 року м. Київ № 640/245/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»
до Генеральної прокуратури України в особі Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України
про визнання дій протиправними (встановлення відсутності компетенції)
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» (надалі - позивач), адреса: 01601, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1а до Генеральної прокуратури України в особі Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, в якій позивач просить:
- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо подачі клопотання до слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів, а саме передачу 1000 залізничних напіввагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» в управління та користування філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», одночасно надавши філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» право комерційного використання вказаних вагонів з можливістю їх передавання в оренду та оперативне управління третім особам та дії, пов'язані в зобов'язанні публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на час дії арешту протиправними, тобто такими, що не належать до компетенції (повноважень) ГВП ГПУ.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000521 від 18 червня 2014 року, яке було об'єднано з кримінальним провадженням №42016000000003536.
Позивач вказує, що товариство не має ніякого відношення до будь-яких злочинних дій та/або підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, завжди у законний спосіб здійснювало свою господарську діяльність та є законним власником 1000 залізничних напіввагонів.
14 липня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва Москаленко К.О., як вказано у позовній заяві, за результатом розгляду клопотання прокурора групи прокурорів ГВП ГПУ у кримінальному провадженні №42016000000003536, накладено арешт на майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп», серед якого 1000 залізничних напіввагонів шляхом заборони розпорядження або користування вказаним майном.
14 липня 2017 року начальник другого слідчого відділу управління ГВП ГПУ звернувся до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» з вимогою зупинити перевезення арештованих напіввагонів, що належать товариству.
Постановою старшого слідчого ГВП ГПУ від 15 липня 2017 року 1000 залізничних напіввагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42016000000003536 від 18 листопада 2016 року.
В подальшому, як зазначено у позовній заяві, старший слідчий з ОВС ГВП ГПУ звернувся 08 серпня 2017 року до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року про арешт майна, а саме, з проханням передати 1000 залізничних напіввагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» в управління та користування філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», одночасно надавши філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» право комерційного використання вказаних вагонів з можливістю їх передавання в оренду та оперативне управління третім особам та дії, пов'язані в зобов'язанні публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на час дії арешту.
За доводами позивача, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено можливості ініціювання слідчим, прокурором передачу майна, на яке накладено арешт, іншим суб'єктам господарювання для безоплатного або комерційного використання, відтак такі дії відповідача по зверненню до суду з такою ініціативою є неправомірними, що стало підставою для звернення останнього до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Розглядаючи позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» та додані до неї матеріали, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Наведене свідчить, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Так, пунктом 16-1 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування - це особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.
У відповідності до пункту 25 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач є власником 1000 залізничних напіввагонів, на які ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003536 від 14 липня 2017 року у справі №757/40448/17-к накладено арешт.
Наведене в сукупності свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» є учасником кримінального провадження у розумінні пункту 25 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
08 серпня 2017 року старший слідчий в ОВС Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням, в якому просив визначити порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року про арешт майна, а саме передати одну тисячу залізничних напіввагонів та зобов'язати публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на час дії арешту накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 серпня 2017 року вказане вище клопотання слідчого було задоволено в повному обсязі, а саме, визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року про арешт майна, а саме передано 1000 залізничних напіввагонів в управління та користування філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» з можливістю їх передавання в оренду та оперативне управління третім особам, а також зобов'язано публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року.
Суд звертає увагу, що до матеріалів позовної заяви також додано документи, з яких вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, а його матеріали передані до суду.
Так, у частині 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України зазначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Так, статтями 314-316 Кримінального процесуального законодавства України визначено порядок проведення судом підготовчого судового засідання після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, частиною 2 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
Аналіз наведених норм кримінального процесуального законодавства України дозволяє суду дійти висновку, що на стадії підготовчого провадження в суді скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, перелік яких не визначений частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, можуть бути подані лише прокурором, обвинуваченим, захисником, потерпілим, його представником та законним представником, цивільним позивачем, його представником та законним представником, цивільним відповідачем та його представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
В той же час, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач не є прокурором, обвинуваченим, захисником, потерпілим, його представником та законним представником, цивільним позивачем, його представником та законним представником, цивільним відповідачем та його представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, тобто не має процесуального статусу особи, яка має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування в рамках проведення судом підготовчого провадження, що свідчить про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» позбавлено можливості звернутися до суду зі скаргою на дії відповідача саме під час проведення підготовчого судового засідання в порядку кримінального судочинства.
При цьому, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
У відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справи за основу береться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, суть заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.
Так, звертаючись до суду в порядку адміністративного судочинства позивач посилається на те, що діями відповідача порушено його право на володіння майном та він на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які полягають у зверненні до слідчого судді з клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів.
Так, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII, який набрав чинності 07 грудня 2017 року, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
З аналізу наведених вище норм діючого кримінального процесуального законодавства України суд приходить до висновку, що позивач, як учасник кримінального провадження, а саме інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, мав право звернутися в порядку та спосіб, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України з відповідною скаргою на дії старшого слідчого в ОВС Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури Опанасенка В., які полягають у подачі до слідчого судді клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів, а саме передачу 1000 залізних напіввагонів товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» в управління та користування філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», одночасно надавши філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» право комерційного використання вказаних вагонів з можливістю їх передавання в оренду та оперативне управління третім особам та дії, пов'язані в зобов'язанні публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до філії «Рефрижераторна вагонна компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на час дії арешту, як такого, що подано поза межами компетенції слідчого, до слідчого судді на стадії проведення досудового розслідування, а тому, оскільки судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються виключно нормами Кримінального процесуального законодавства України та жодним чином не стосуються публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, суд дійшов висновку, що спір, який виник між сторонами у справі, не є публічно - правовим у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має вирішуватись в порядку кримінального судочинства.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що в даному випадку відповідач діяв не як суб'єкт владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а як сторона обвинувачення, яка наділена правом на звернення до слідчого судді з відповідними клопотаннями, у порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду за правилами кримінального судочинства.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» до Генеральної прокуратури України в особі Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними (встановлення відсутності компетенції) - відмовити.
2. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп», що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова