27 січня 2020 р. справа № 400/3371/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, АДРЕСА_2
про:визнання протиправними та скасування пунктів наказів; стягнення незаконно утримане у період з червня 2016 р. по січень 2019 р. грошове забезпечення в рахунок відшкодування нанесених державі збитків в сумі 39 901,52 грн.,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати пункт 9 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 19.02.2016р. № 379 «Про результати службового розслідування за фактом втрати 12.01.2016р. зброї лейтенанта ОСОБА_2 »; пункт 5,8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 24.02.2016р. №410 «За результатами службового, розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 0,1.02.2016р.»; пункт 8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 25.02.2016р. №419 «За результатами службового розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 17.02.2016р.»; пункт 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 10.06.2016р. №1150 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі зброї»; пункт 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 13.12.2016р. №2470 «За результатами службового розслідування за фактом не здачі зброї АПС № АП 1548к на склад РАО»; пункт 14 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 20.12.2016р. №2553 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом втрати стрілецької зброї у взводі снайперів»; пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2018р. №2668 «Про підсумки проведення- службового розслідування за результатами аудиту відповідності діяльності служби ракетно -артилерійського озброєння в 2018 році»; пункт 2 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.03.2016р. №64; підпункт 1 пункту 3.1.9 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.01.2017р. №4; пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2018р. №246-АГ «Про порядок накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 »; пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2018р. №360 «Про порядок виплати премій військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , за липень 2018»; пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2018 р. №454 «Про порядок виплати премії військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2018»; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача протиправно утримане у період з червня 2016 р. по січень 2019 р. грошове забезпечення в рахунок відшкодування нанесених державі збитків в сумі 39901,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні пункти наказів є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки під час службового розслідування не було враховано, що після прийняття позивача на посаду не було проведено інвентаризацію майна, а також відсутня щорічна звірка за 2015 рік, а відтак позивач не може бути матеріально-відповідальною особою за майно яке втрачене до його призначення на посаду. Крім того, позивачем неодноразово подавались відповідні рапорти щодо неможливості встановлення кількості та номенклатури зброї ті інших матеріальних цінностей та неможливості проведення інвентаризації. Також, відповідач протиправно не повідомив позивача про хід службового розслідування, не ознайомив з матеріалами службового розслідування, чим позбавив позивача змоги надавати пояснення, заперечення та клопотання. Отже, на думку позивача, при застосуванні стягнення у вигляді притягнення його до матеріальної відповідальності відповідачем не було враховано суті діяння, обставин його скоєння, а тому таке стягнення є протиправним.
Ухвалою від 15.10.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача відзив не надходив, про дату, час і місце був повідомлений неодноразово належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія повістки, які суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи “За закінченням терміну зберігання”.
Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Також, відповідач був повідомлений телефонограмою, яка була прийнята його представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглядає адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Позивач проходив службу у Збройних Силах України до 05.01.2019 р. Під час проходження служби позивач обіймав різні посади, зокрема, 18.05.2015 р. позивача призначено помічником начальника служби ракетно-артилерійського озброєння; 03.07.2015 р. позивача призначено командиром ремонтно-технічної роти РВБ військової частини НОМЕР_3 , однак продовжував служити у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта) і відповідав за замовлення, доставку, облік і видачу боєприпасів.
Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 до позивача було застосовано матеріальну відповідальність, а саме відповідно до п. 9 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 19.02.2016р. № 379 «Про результати службового розслідування за фактом втрати 12.01.2016р. зброї лейтенанта ОСОБА_2 »; п. 5, 8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 24.02.2016р. №410 «За результатами службового, розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 0,1.02.2016р.»; п. 8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 25.02.2016р. №419 «За результатами службового розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 17.02.2016р.»; п. 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 10.06.2016р. №1150 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі зброї»; п. 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 13.12.2016р. №2470 «За результатами службового розслідування за фактом не здачі зброї АПС № АП 1548к на склад РАО»; п. 14 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 20.12.2016р. №2553 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом втрати стрілецької зброї у взводі снайперів»; п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2018р. №2668 «Про підсумки проведення- службового розслідування за результатами аудиту відповідності діяльності служби ракетно -артилерійського озброєння в 2018 році»; п. 2 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.03.2016р. №64; підпункт 1 п. 3.1.9 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.01.2017р. №4; п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2018р. №246-АГ «Про порядок накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 »; п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2018р. №360 «Про порядок виплати премій військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , за липень 2018»; п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2018 р. №454 «Про порядок виплати премії військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2018».
Передумовою для вищезазначених наказів було проведення службових розслідувань.
Після ознайомлення з вищезазначеними наказами 07.10.2019 р., позивач вважаючи їх протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95).
Відповідно до пункту 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Пунктами 3, 4 Положення №243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Пунктом 8 Положення №243/95 встановлено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Відповідно до пункту 10 Положення №243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (Розділ II "Обмежена матеріальна відповідальність").
Випадки застосування до військовослужбовців повної матеріальної відповідальності обмежені та чітко визначені пунктом 13 Положення №243/95, а саме, застосування повної матеріальної відповідальності можливо, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Згідно з пунктом 17 Положення №243/95 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У свою чергу приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення №243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.
Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.
Пунктом 37 Положення №243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повної матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у випадках, передбачених пунктом 3 Положення №243/95, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою.
Отже, щоб притягнути особу до повної матеріальної відповідальності необхідно наявність чотирьох умов, визначених пунктом 13 Положення №243/95, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.
Аналізуючи положення пунктів 3, 10-15 Положення №243/95, суд дійшов висновку, що обсяг матеріальної відповідальності (обмежена, повна чи підвищена) ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Таким чином, для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що до позивача було застосовано матеріальну відповідальність, оскільки він є матеріально-відповідальною особою, однак під час службового розслідування відповідачем не враховано відсутність доказів на підтвердження факту, що саме позивач брав під звітність втрачені матеріальні засоби. Позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що під час призначення позивача на посаду не було проведено інвентаризації майна матеріальних засобів, що підтверджує факт не передачі під відання позивача втрачених матеріальних засобів. Відповідачем не надано до суду відповідного акту прийому-передачі. Судом також враховано рапорти позивача щодо не можливості проведення інвентаризації з незалежних від нього причин, що також свідчить про недоведеність вини саме позивача у втраті матеріальних засобів (а. с. 112-114).
Таким чином, оскільки, відповідач не передав позивачу під звіт матеріальні засоби (відсутній акт прийому - передачі), він не може нести матеріальну відповідальність щодо цього майна лише за фактом самої нестачі.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у порушення пункту 22 Положення №243/95, відповідачем не було ознайомлено позивача з матеріалами службового розслідування. А також, не надано до суду доказів на підтвердження проведення командиром Військової частини НОМЕР_1 , після розгляду матеріалів розслідування, особистої бесіди з позивачем, який притягається до повної матеріальної відповідальності, що передбачено пунктом 23 Положення №243/95.
Зазначене вище свідчить, що відповідачем, під час проведення службового розслідування, не було дотримано вимог Положення №243/95.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані пункти наказів прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без доведеності вини позивача, відтак є протиправними. В свою чергу, прийняття протиправних наказів у відношенні позивача призвело до безпідставного стягнення з нього 39901,52 грн., про що свідчить довідка відповідача №912/фес від 08.07.2019 р. У зв'язку із визнанням спірних пунктів наказів, безпідставно стягнуті кошти підлягають поверненню позивачу.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності спірних пунктів наказу.
Позов задовольнити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_4 ) до Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (військове містечко № 1,Сєверодонецьк,Луганська область,93412 НОМЕР_5 ) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати пункт 9 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 19.02.2016р. № 379 «Про результати службового розслідування за фактом втрати 12.01.2016р. зброї лейтенанта ОСОБА_2 »; пункт 5,8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 24.02.2016р. №410 «За результатами службового, розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 0,1.02.2016р.»; пункт 8 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 25.02.2016р. №419 «За результатами службового розслідування за фактом нестачі зброї, виявленого 17.02.2016р.»; пункт 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 10.06.2016р. №1150 «Про результати службового розслідування за фактом нестачі зброї»; пункт 4, 7 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 13.12.2016р. №2470 «За результатами службового розслідування за фактом не здачі зброї АПС № АП 1548к на склад РАО»; пункт 14 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 20.12.2016р. №2553 «Про підсумки проведення службового розслідування за фактом втрати стрілецької зброї у взводі снайперів»; пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2018р. №2668 «Про підсумки проведення - службового розслідування за результатами аудиту відповідності діяльності служби ракетно -артилерійського озброєння в 2018 році»; пункт 2 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.03.2016р. №64; підпункт 1 пункту 3.1.9 параграфу 3 наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 від 03.01.2017р. №4; пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2018р. №246-АГ «Про порядок накладення дисциплінарних стягнень військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 »; пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2018р. №360 «Про порядок виплати премій військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , за липень 2018»; пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2018 р. №454 «Про порядок виплати премії військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за вересень 2018».
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) протиправно утримане у період з червня 2016 р. по січень 2019 р. грошове забезпечення в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 39901,52 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот одна гривня п'ятдесят дві копійки).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич