27 січня 2020 р. справа № 400/3408/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001
про:визнання протиправною та скасування вимоги від 12.03.2019 р. № Ф-20682-17; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 12.03.2019 р. №Ф-20682-17, зобов'язати відповідача видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік подано нею помилково та оскільки позивач є пенсіонером, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464)звільнена від сплати єдиного внеску, відтак відповідач протиправно сформував спірну вимогу.
Ухвалою від 12.11.2019 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки звіт позивачем подано самостійно, суму нарахованого єдиного внеску позивачем не сплачено, тому вимогу про сплату боргу (недоїмки) прийнято правомірно.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.
Вирішуючи спір, суд встановив наступне.
Позивачу з 2011 р. призначено пенсію за віком (а. с. 10).
11.02.2019 р. позивачем помилково поданий "Звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2018 р. в сумі 3276,24 грн.
12.03.2019 р. відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-20682-17 на суму 3276,24 грн., який виник у зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, про що свідчить розрахунок вимоги, що наданий відповідачем до відзиву на позов.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Але позивачем договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладався. Таких доказів не надав і відповідач.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (у редакції, чинній на час подання позивачем звіту за 2017 р.) було передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 р., в якому визначено ЄСВ за 12 місяців, позивач подала помилково. Відсутність у Порядку № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права.
За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Водночас, в абзаці 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З огляду на відсутність у позивача обов'язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, нарахування їй недоїмки шляхом винесення оскаржуваної вимоги є протиправним.
Оскільки, з 2011 року позивачу призначена пенсія за віком, позивач не повинна сплачувати єдиний внесок за 2018 рік.
Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП). Тому, з метою захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 3276,24 грн.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповіда не довів правомірність спірної вимоги.
Позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1477420880.1 від 26.09.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.03.2019 р. №Ф-20682-17.
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) видалити з Інтегрованої картки платника податків дані ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 3276,24 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Є. В. Марич