справа№1.380.2019.006019
23 січня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Сільник Н.Є.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Гавриляка Р.А.
розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним рішення та вимоги про сплату боргу,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0148925713 від 23.08.2019 та вимоги про сплату боргу № Ф-93623-17 від 15.05.2019.
02.01.2020 та 16.01.2020 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи заявлені клопотання позивач зазначає, що в адміністративному порядку звернувся до відповідача з оскарженням спірної вимоги. Проте, лише у кінці серпня 2019 року отримав відповідь за результатами розгляду відповідної заяви. Вказує, що у цей період позивач перебував у відпустках та на лікарняному, зокрема: з 07.08.2019 по 27.08.2019 у відпустці без збереження заробітної плати за сімейним обставинами; з 27.08.2019 по 14.10.2019 у щорічній основній оплачуваній відпустці та додатковій відпустці за невикористані дні; з 15.10.2019 по 21.10.2019 на лікарняному; з 21.10.2019 по 14.11.2019 у відпустці у зв'язку з реабілітацією та погіршенням стану здоров'я. Відповідні обставини позивач вважає поважними причинами попуску строку звернення до суду та просить суд поновити строк звернення до суду з цим позовом.
15.01.2020 відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду. Вказує, що позовну заяву про оскарження спірної вимоги від 15.05.2019 та рішення від 23.08.2019 позивач підписує 13.11.2019, тобто з пропуском десятиденного строку. Також звертає увагу суду, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-93623-17 позивачем оскаржена до ГУ ДФС у Львівській області лише 25.07.2019. Просить залишити позовну заяву без розгляду.
У підготовчому засіданні позивач підтримав заяву про поновлення строку звернення до суду, просив задовольнити та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
У підготовчому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступник висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
В силу положень пункту 1. 3 ст. 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового Кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п. 9 ч. 4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Суд встановив, що ГУ ДФС у Львівській області 15.05.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» № 93623-17, яку скеровано на адресу ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи спірну вимогу позивач отримав 17.07.2019, що не спростовано відповідачем.
25.07.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування спірної вимоги до ГУ ДФС у Львівській області, відповідь на яку отримав 06.08.2019, що підтверджується копією конверта.
23.08.2019 ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0148925713, яка була скерована на адресу ОСОБА_1 .
Як слідує із матеріалів справи спірне рішення позивач отримав 27.08.2019, що підтверджується копією конверта.
Визначаючись щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач після отримання спірних вимоги та рішення проходив довготривале лікування, що підтверджується наказами про відпустки та лікарняним листом.
Позивач зазначив, що у період:
з 07.08.2019 по 27.08.2019 перебував у відпустці без збереження заробітної плати за сімейним обставинами, що підтверджується наказом від 06.08.2019 № 08/19-2;
з 27.08.2019 по 14.10.2019 перебував у щорічній основній оплачуваній відпустці та додатковій відпустці за невикористані відпустки за 2014-2018 роки строком на 48 днів, що підтверджується наказом від 26.08.2019 № 08/19-5;
з 15.10.2019 по 21.10.2019 перебував на амбулаторному лікуванні у Дрогобицькій міській лікарні № 3;
з 21.10.2019 по 14.11.2019 перебував у відпустці без збереження заробітної плати терміном 24 дні у зв'язку з реабілітацією після хвороби.
Відповідні обставини зумовили звернення позивача до суду лише 13.11.2019, оскільки через погане самопочуття та тривале лікування у позивача не було можливості звернутися до суду у встановлений Законом строк.
Оцінюючи дані доводи сторони позивача суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини .Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні в справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).
Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними.
Відтак, слід поновити позивачу пропущений строк звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задовольнити.
Визнати причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним рішення та вимоги про сплату боргу.
У задоволені клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2020.
Суддя Р.М. Брильовський