27 січня 2020 року справа № 320/6213/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії та скасувати постанову головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Белана Ігоря Васильовича (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86, код ЄДРПОУ 34903037) про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), штрафу у розмірі 39264,56 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 13.12.2019 о 13:00 год.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження №41152451 з примусового виконання виконавчого листа №2-5162/5, виданого 27.09.2007 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи з 05.08.2015.
Позивач пояснює, що 25.09.2019 відповідачем винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 39264,56 грн., у зв'язку із наявністю заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 78529,11 грн.
Позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для прийняття вказаної постанови, оскільки він не ухилявся від сплати аліментів.
Так, 08.08.2019 позивачем, на підставі пред'явленої відповідачем довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 31.07.2019, було повністю погашено таку, що підтверджується квитанціями №0.0.1430189278.2 на суму 32600,00 грн. та №0.0.1430244813.2 на суму 45930,00 грн. Копії вказаних квитанцій були надані державній виконавчій службі.
Відповідач письмових заперечень проти позову чи відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 повторно витребувані докази по справі від позивача та відповідача, відкладено судове засідання на 24.12.2019 о 15 год. 00 хв.
У судове засідання 24.12.2019 з'явився позивач та його представник, представник відповідача не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.
При цьому, позивач подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №320/6213/19 у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі 29.10.1996 (а.с.9-10).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.06.2017 №5672, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_3 (а.с. 27).
Судом встановлено, 27.09.2007 Дарницький районний суд міста Києва видав виконавчий лист №2-5162/05 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття починаючи з 05.08.2015.
На підставі вказаного виконавчого документа, 01.06.2017 Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області було відкрито виконавче провадження №41152451 (а.с. 16).
В подальшому цей виконавчий документ був переданий за місцем проживання боржника.
24 січня 2019 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову від 24.01.2019 про прийняття ВП №41152451 (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку відповідача заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з 05.08.2015 по 30.09.2018 становила 104977,50 грн. (а.с. 74-77)
Згідно з довідкою-розрахунком Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 31.07.2019 заборгованість позивача, за виконавчим листом №2-5162/05 від 27.09.2007, станом на 01.07.2019 зменшилась та становила 78529,11 грн. (а.с. 13).
У зв'язку з непогашенням заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 78529,11 грн., сукупний розмір яких перевищує суми відповідних платежів за три роки, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 25.09.2019 у ВП №41152451, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, що складає 39264,56 грн. (а.с. 58).
Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.
Абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності з 28.08.2018.
Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частини першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, оскільки заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 05.08.2015, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII, введена лише з 28.08.2018, на позивача не може бути накладено штраф з розрахунку всієї суми заборгованості.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №620/655/19, від 01 серпня 2019 року у справі №440/1253/19, від 02 вересня 2019 року №520/3935/19, від 17 грудня 2019 року у справі №500/2025/19.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Як підтверджено матеріалами справи, 08.08.2019 позивачем було сплачено заборгованість по сплаті аліментів в сумі 78530,00 грн., що підтверджується квитанціями за №0.0.1430189278.2 на суму 32600,00 грн. та за №0.0.1430244813.2 на суму 45930,00 грн. (а.с. 15).
При цьому, зарахування вказаних коштів на депозитний рахунок Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 08.08.2019 підтверджується листом Міністерства юстиції України від 10.10.2019 вих. №5227/Б-16373/20.4.2 (а.с. 22-23).
Тобто, станом на 25.09.2019 (день прийняття спірної постанови) позивач не мав заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №2-5162/05 від 27.09.2007 у розмірі 78529,11 грн.
Водночас відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу на позивача від 25.09.2019 у ВП №41152451 не вчинив дій, спрямованих на перевірку наявності заборгованості на момент її винесення, адже в тексті самої постанови вказано про наявність заборгованості станом на 31.07.2019.
На підставі викладеного, суд вважає відсутнім такий юридичний факт, як наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів, станом на день прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу. Як наслідок, відсутня підстава для накладення на позивача штрафу у розмірі 39264,56 грн.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів відсутності підстав для скасування постанови.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач не повідомив суду про наявність у нього поважних причин для неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов, що розцінюється судом як визнання позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 08.11.2019 №23657920 (а.с.3).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про накладення штрафу від 25.09.2019 ВП №41152451.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код: 34903037; місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.01.2020.
Суддя Кушнова А.О.