ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" січня 2020 р. справа №300/1993/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
секретар судового засідання Бунич Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Ковалишина О.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
04.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України Івано-Франківською митницею ДФС протиправно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №206000/2019/000525/2 від 20.06.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000/2019/00525 від 20.06.2019 року, які слід скасувати.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року у даній адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснили, що відповідачем, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного транспортного засобу та обраного методу визначення цієї вартості за ціною договору (контракту), відмовлено позивачу у митному оформленні товару і незаконно визначено митну вартість за другорядним методом (резервним), внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Зазначили, що на підставі рахунку-фактури №MM8053 від 11.06.2019 року позивач оплатив готівкою повну вартість автомобіля в сумі 9 000 EUR з ПДВ, що підтверджується квитанцією про отримання продавцем коштів від 11.06.2019 року. Сума ПДВ в розмірі 1 436,97 EUR була повернута продавцем 02.07.2019 року. Митна вартість даного транспортного засобу також підтверджується митною декларацією країни відправлення. Проте відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та не вказав, в чому саме полягають невідповідності поданих документів декларантом і чому не проведене митне оформлення за основним методом. Окрім цього контролюючим органом не зазначено з яких причин ним не вказано обставин, які стали підставою для неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, а визначення такої вартості відбулося за резервним методом. Також вказав, що консультація між митним органом і декларантом належним чином не проведена, а документи що витребовувались вже були надані. Одночасно пояснили, що відповідачем також не взято до уваги Методику, відповідно до якої слід визначати митну вартість автомобіля. Зокрема пояснили, що низька ціна автомобіля зумовлена значними пошкодженнями даного транспортного засобу. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є неправомірним та призвело до безпідставного збільшення розміру митних платежів, у зв'язку з чим оскаржувані картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів слід скасувати.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, 03.11.2019 року надала до суду відзив на позовну заяву. Проти заявлених вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказала, що під час митного оформлення автомобіля позивачем не був наданий перелік документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документи, які підтверджують оплату за товар, що дає підстави митному органу для сумніву щодо правильності визначення митної вартості позивачем, а поданий декларантом рахунок-фактуру митний орган до уваги не взяв, оскільки при митному оформленні даного транспортного засобу відбулося спрацювання АСАУР, так як митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Зазначила, що вказаною системою визначено вартість вказаного транспортного засобу в розмірі 11 800 EUR. Окрім цього, представник відповідача вказала, що позивач, подавши декларацію №UA206010/2018/415482, самостійно визначив вартість свого автомобіля в розмірі 11 800 EUR, тим самим фактично погодився з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів. Тому на її думку заявлені вимоги є безпідставними, а оскаржені рішення прийняті контролюючим органом законно.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивачем придбано у нерезидента ММ-MOTORS вживаний транспортний засіб марки Mercedes E350 4-MATIC, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 9 000 EUR з ПДВ, що підтверджується рахунком-фактурою за №MM8053 від 11.06.2019 та квитанцією про отримання продавцем коштів від 11.06.2019 року (а.с. 15-17).
З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості № UA206010/2018/414322 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 9 000 EUR, рахунок-фактуру за № MM8053 від 11.06.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.06.2019 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 11.06.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 06.05.2011 року, паспорт громадянина України, копію митної декларації країни відправлення від 12.06.2019 року №19DE810407965594E0.
Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним відповідно до ч.2 та 2 статті 53 МКУ подати документи для підтвердження митної вартості.
Судом встановлено, що за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № №206000/2019/000525/2 від 20.06.2019, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених статті 53 МКУ. 2-5 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР ДФС 105-2, 106-2. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: WDD2120931A456499, валюта - EUR, вартість - 11 800. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № №206000/2019/00525 від 20.06.2019 року , відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до оскаржуваних рішень митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 11 800 EUR.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені даною нормою додаткові документи.
Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року №820/8016/15, від 24.01.2019 року №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,
Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA206010/2019/414322 від 18.06.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме:
рахунок-фактуру за №MM8053 від 11.06.2019, згідно якого ОСОБА_1 придбав в нерезидента ММ-MOTORS транспортний засіб марки Mercedes E350 4-MATIC, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 9 000 EUR з ПДВ;
квитанція про отримання коштів від 11.06.2019 року, згідно якої продавець отримав від позивача за вказаний транспортний засіб готівкою 9 000 EUR;
копія митної декларації країни відправлення від 12.06.2019 року №19DE810407965594E0;
Окрім цього до суду позивачем надано квитанцію, відповідно до якої 02.07.2019 року позивачу продавцем повернуто податок на додану вартість в розмірі 1 436,97 EUR за транспортний засіб марки Mercedes E350 4-MATIC, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
В оскаржуваних позивачем рішеннях митний орган зазначив - перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням банківських платіжних документів, передбачених статтею 53 МКУ, проте вказаний факт спростовується вищевикладеним і підтверджується карткою відмови у якій зазначено документи подані контролюючому органу та відповіддю декларанта на лист митниці, наявною у матеріалах справи. Жодних обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.
Суд враховує те, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.
В судовому засіданні встановлено, що в процесі консультації з декларантом, митний брокер зазначив про надання контролюючому органу під час проведення митного оформлення всіх платіжних та бухгалтерських документів, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, та які зазначені в графі 44 митної декларації.
Суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, прийняте рішення не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Так відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль.
В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору купівлі-продажу.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так у рішенні про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Таким чином при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Судом також встановлено, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Так в оскаржуваних рішеннях контролюючим органом вказано, що митна вартість товару нижча наявної цінової інформації - спрацювання АСАУР ДФС, однак не надано будь-якої інформації про конкретні характеристики ідентичних або аналогічних (подібних) транспортних засобів, умов їх поставки, технічного стану, методу за яким визначеного їх митну вартість та не зазначено відповідно до чого визначена митна вартість в розмірі 11 800 EUR, що свідчить про те, що відповідач не довів та не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля.
Окрім цього суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не може свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Таким чином формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 08.02.2019 року справа №825/648/17, 24.01.2019 року справа №820/636/17, від 19.02.2019 року №805/2713/16-а.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.03 №142/5/2092 (надалі - Методика) дана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.
Відповідно до пункту 7.1 Методики оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон'юнктури ринку регіону.
Пунктом 7.3 Методики встановлено, що коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за формулою із застосуванням: ринкової вартості, грн; середньої ринкової ціни КТЗ, грн; коефіцієнту коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %; проценту додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %; додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.
Проте, ні в оскаржуваних рішеннях, ні представником відповідача не доведено врахування положень вищевказаної Методики, що є обов'язковим під час коригування митної вартості автомобіля позивача, зокрема, застосування формули для коригування ринкової вартості КТЗ з урахуванням величини пробігу - 163 325 км., умов догляду, зберігання, експлуатації, комплектності, наявних пошкоджень передньої частини автомобіля, а саме: капот, бампер та переднє ліве крило, забруднення салону, частково пошкоджене лакофарбове покриття, які підтверджуються наявними в матеріалах справи атом митного огляду.
Так наявність суттєвих пошкоджень ввезеного позивачем транспортного засобу жодним чином не враховані митним органом під час визначення його вартості.
Відповідно до частини 2 статті 78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так приймаючи рішення про коригування митної вартості митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в розмірі 11 800 EUR, які складові вплинули на формування такої вартості і чи відповідає вона стану даного транспортного засобу з урахуванням всіх чинників, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Тому суд вважає, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено скориговану вартість транспортного засобу позивача.
Таким чином, на переконання суду відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України та без застосування методики при коригуванні митної вартості.
Суд також відхиляє аргументи відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.
Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Частиною 1 статті 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.
Окрім цього безпосередньо митний орган в оскаржуваній картці відмови зобов'язав декларанта подати нову митну декларацію саме на підставі оскаржуваного рішення про коригування, яким визначено ціну 11 800 EUR, що і було зроблено представником декларанта.
Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Щодо правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.08.2019 в справі № К/9901/5190/18, то така позиція не може бути застосовано до даних правовідносин, оскільки в справі, яка розглянута Верховним Судом, існували розбіжності в поданих для митного оформлення документах.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так факт сплати позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 підтверджується квитанцією АТ АКБ "Львів" за №909517РК від 03.10.2019 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206000/2019/00525 від 20.06.2019 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206000/2019/000525/2 від 20.06.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76005;
Рішення складене в повному обсязі 27.01.2020 року.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.