ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду
"28" січня 2020 р. справа № 300/2473/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Матуляка Я.П.
при секретарі Мула Х.О.
за участю:
представника відповідача - Соловйової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівський області про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.10.2019 року за № 357-19, -
Громадянин Республіки Судан ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівський області про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.10.2019 року за № 357-19 з підстав протиправної відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 15.01.2020 року о 10:00 год.
У судові засідання, призначені на 15.01.2020 року та 28.01.2020 року позивач не з'явився, поштові відправлення, які скеровані позивачу за адресою зазначеною ним у позові, як адреса місця проживання, повернулися на адресу суду із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" 06.01.2020 року та 24.01.2020 року відповідно.
Позивачем самостійно у позові вказано адресу його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , куди і були двічі направлені ухвала про відкриття провадження від 20.12.2019 року та повістки про виклик до суду в адміністративній справі.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи положення частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з поверненням поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, суд вважає, що позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.
Позивачем заяви про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за його відсутності чи про зміну місця проживання або адреси для офіційного листування до Івано-Франківського окружного адміністративного суду не подавались. Про причини неявки у судові засідання позивач не повідомляв суд.
28.01.2020 року судом поставлено на розгляд питання про залишення позову без розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні, при вирішенні даного питання поклався на розсуд суду, на розгляді справи по суті не наполягав.
Вирішуючи питання про можливість залишення позовної заяви без розгляду, суд бере до уваги, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.
Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правове регулювання наслідків неявки у судове засідання учасників справи.
Згідно із частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, частиною 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статі 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, у разі якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи повторну неявку позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин, без повідомлення ним про причини неприбуття, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд приймає до уваги, що неявка позивача чи його представника перешкоджає розгляду справи, оскільки його присутність є необхідною умовою дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом.
Застосовуючи до позивача процесуальні наслідки його неявки у судові засідання, суд бере до уваги положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка є джерелом права.
Зокрема, одним із аспектів гарантії справедливого судочинства, які містить стаття 6 Конвенції, є доступ до суду. Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v. Frаnсе зазначив, що рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Разом з тим таке право не є абсолютним, оскільки забезпечивши право особи на звернення до суду, держава покладає на таку особу певні обов'язки, які пов'язані із реалізацією такого права. Однією з складовою гарантованого Конвенцією права на доступ до суду є розумний строк розгляду справи, який пов'язаний не лише із правовою та фактичною складністю справи, але й поведінкою заявника. Оцінюючи поведінку заявника з позиції Європейського Суду слід брати до уваги в тому числі і факти невиконання ним процесуальних обов'язків, наприклад, неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин.
Тобто, право особи на доступ до суду перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із виконанням тих обов'язків, які покладаються на заявника при реалізації ним своїх прав.
Виходячи з правових норм, які містить частина 5 статті 205 та пункт 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, повторна неявка позивача у судові засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин та відсутність від нього заяв про розгляд справи за його відсутності слугують підставою для залишення даного позову без розгляду.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до частини 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право повторно звернутися до адміністративного суду з даною заявою.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву громадянина Республіки Судан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівський області про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.10.2019 року за № 357-19 - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Матуляк Я.П.