ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без розгляду
"23" січня 2020 р. справа № 300/1420/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
при секретарі Подольській Т.М.,
представника відповідача: Романишин К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
01.07.2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Ухвалою суду від 01.08.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.11.2019 року позивач в судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, жодних заяв та клопотань щодо поважності причин своєї неявки на адресу суду не направила, внаслідок чого, судом ухвалено продовжувати розгляд за її відсутності (а.с. 99, 107).
23.01.2020 року позивач повторно в судове засідання не з'явилась, водночас на адресу суду від адвоката Феденчука І.М., в якості представника позивача, поступило клопотання про відкладення розгляду справи. За відсутності належної правосуб'єктності у особи яка подала зазначене клопотання, воно судом відхилено. Так, вказане клопотання не взято судом до уваги, оскільки повноваження зазначеного представника, у визначений статтею 59 КАС України спосіб не підтверджено, позаяк у копії довіреності, яка долучена ним у якості додатку до клопотання, не зазначено належного довірителя, а саме - позивача ОСОБА_1
За відсутності визначених статтею 205 КАС України передумов для відкладення судового засідання, суд продовжив розгляд за справи за відсутності у ній сторони позивача.
Як зазначено у частині 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому суд зазначає, що ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року позовну заяву залишено без руху з підстави, зокрема, пропущення позивачем строку звернення до суду зважаючи на предмет адміністративного позову - скасування рішення відповідача від 09.08.2016 року, яким позивачці відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
На виконання ухвали суду від 08.07.2019 року, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яку вона обгрунтувала тим, що оскільки 02.11.2017 року відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі припинив свою діяльність, то тільки 07.09.2018 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із звернення, яким просила вжити всіх належних заходів впливу для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 0,0600 га, з місцем розташування: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Клузів, садівниче товариство "Сокіл". Однак, жодної відповіді не отримано.
Суд врахував зміст зазначеної заяви та повважав викладені у ній обґрунтування достатніми для можливості відкриття провадження по справі, однак не для поновлення порушенних процесуальних строків на звернення до суду.
Однак, після відкриття провадження в адміністративній справі, в ході судового розгляду судом виявлено факт пропуску позивачем такого строку звернення до адміністративного суду, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, згідно приписів статті 122 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, 09.08.2016 року державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 01.08.2016 року (реєстраційний номер ЗВ-2601997562016) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення за № РВ-2600093802016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с. 13).
07.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із зверненням, в якому просила в межах своєї компетенції та повноважень, вжити всіх належних заходів впливу для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 0,0600 га, з місцем розташування: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Клузів, садівниче товариство "Сокіл" (а.с. 26).
Водночас, в додатках до вказаного звернення надала копію оскаржуваного рішення № РВ-2600093802016 від 09.08.2016 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивач була ознайомлена з оскаржуваним рішенням відповідача станом на 07.09.2018 року, що у спірних правовідносинах є датою коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач тільки 01.07.2019 року, із порушенням шестимісячного строку звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
Як зазначив у своїх поясненнях представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській - зазначений позивачем факт припинення з 02.11.2017 року діяльності відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі не відповідає дійсності, оскільки відділ функціонує по сьогоднішній день.
Водночас позивачем жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини суду не надано, що виключає, на думку суду, обґрунтованість його посилання на це, як на одну з підстав поважності пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Окрім того, зазначена обставина, навіть у випадку її підтвердження не виключає можливості звернення позивача із позовною заявою до суду в межах визначених процесуальних строків.
За наслідками розгляду матеріалів адміністративної справи, судом 23.01.2020 року в судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача щодо можливості залишення позовної заяви без розгляду з підстав передбачених частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України не заперечила.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 зазначив, що позивач у справі повинен довести факт того, що він не міг дізнатись про порушення своїх прав раніше.
Таким чином, умовою для поновлення строку звернення до суду особи є наявність доведеного факту неможливості такої особи дізнатись про порушення своїх прав та інтересів.
Вказані позивачем обставини не пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду.
Відтак, вказані підстави не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду позивачем не наведено та судом не встановлено.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при відкритті провадження передчасно прийшов висновку, що вказану позовну заяву подано в строк, установлений законом.
Відтак, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід залишити без розгляду.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240, статтями 243, 248, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.
Ухвала складена в повному обсязі 28.01.2020 р.