27 січня 2020 року (17 год. 30 хв.)Справа № 280/5932/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-43954-53.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником податку 3 групи без найманих працівників. Крім того, обрав вид господарської діяльності у сфері права (код по КВЕД 69.10) та діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту і консультування з питань оподаткування (код по КВЕД 69.20). Також позивач є арбітражним керуючим. Зазначає, що законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого, бути підприємцем та здійснювати іншу (відмінну від діяльності арбітражного керуючого) підприємницьку діяльність. Вважає винесену вимогу протиправною, оскільки чинне законодавство не зобов'язує позивача, який будучи одночасно і фізичною особою-підприємцем та самозайнятою особою арбітражним керуючим, що веде одну і ту ж саму діяльність, сплачувати єдиний внесок щомісячно у подвійному розмірі - 1638,12 грн., так як вказана сума перевищує ставку визначену ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на 22 %. Позивачем сплачено суму 9840 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік. Крім того, оскільки види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, співпадають, то він не має обов'язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з огляду на ті обставини, що фактично у даному випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-43954-53.
Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 08.01.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
19.12.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 53970), в якому зазначає, що у випадку, якщо фізичні особи-підприємці одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» як фізична особа-підприємець, залежно від обраної системи оподаткування та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Натомість позивач сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише як фізична особа-підприємець, тому в результаті нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність виник борг у розмірі 7298,13 грн., у звязку із чим ГУ ДПС у Запорізькій області 13.11.2019 сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-43954-53. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Також, 19.12.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 53971) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у зразковій справі № 520/3939/19.
Так, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки на момент винесення рішення у цій справі, рішення Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі набрало законної сили.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 рішення Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 залишено без змін.
Повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.12.2019.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
19.01.2011 ОСОБА_1 зареєстрований державним реєстратором, як фізична особа-підприємець, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію Серія В04 №042350 (а.с.25-26).
Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії А №891609 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою 5%. Видом господарської діяльності позивача є діяльність у сфері права (КВЕД 69.10) та діяльність у сфері бухгалтерського обліку, консультування у сфері оподаткування (КВЕД 69.20) (а.с.31).
Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 1308070700007 від 14.08.2013, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Пологівській ОДПІ (Гуляйпільське відділення) (а.с.34).
Також згідно Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №820 позивач має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (а.с.30).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
за 1 квартал 2018 року у розмірі 2 460,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1 від 03.04.2018 (а.с.35);
за 2 квартал 2018 року згідно Дублікату квитанції № 0.0.1042526631.1 від 21.05.2018 (код квитанції 1236-5997-9630-0742) на суму 820,00 грн., Платіжного доручення № 5 від 31.05.2018 на суму 820,00 грн., Дублікату квитанції № 0.0.1089092035.1 від 19.07.2018 (код квитанції 1295-5636-1460-4147) на суму 820,00 грн. (а.с.36-38);
за 3 квартал 2018 року згідно Дублікату квитанції № 0.0.1132911820.1 від 14.09.2018 (код квитанції 1352-4853-2119-2928) на суму 2460,00 грн. (а.с.39);
за 4 квартал 2018 року згідно Дублікату квитанції № 0.0.1173365112.1 від 31.10.2018 (код квитанції 1399-4495-2402-8937) на суму 2 460,00 грн. (а.с.40);
за 1 квартал 2019 року у сумі 2760,00 грн., про що свідчить квитанція №0.0.1247748909.1 від 22.01.2019, квитанція №0.0.1294617205.1 від 14.03.2019 (а.с.41-42);
за 2 квартал 2019 року у сумі 2755,00 грн., про що свідчить квитанція №0.0.1399864736.1 від 04.07.2019 (а.с.43);
за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., про що свідчить квитанція №0.0.1492958178.1 від 15.10.2019 (а.с.44).
13.11.2019, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-43954-53 на загальну суму боргу 7298,13 грн., у т.ч.: недоїмка 7298,13 грн. (а.с.21).
Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону №2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, законодавець окремо відносить до платників єдиного внеску як фізичних осіб-підприємців, так і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, (далі - Порядок №1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини 3 статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).
Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець з 14.08.2013 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник єдиного внеску, що підтверджується відкритими відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не заперечується сторонами.
Розділом ІІІ Порядку №1162 визначено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття на облік як платника єдиного внеску особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік такої особи контролюючим органом з власної ініціативи шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачено.
Суд встановив, що позивач після отримання свідоцтва про право на зайняття діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 820, заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав.
Натомість позивача взято на облік, як фізичну особу-підприємця, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, що на дату винесення оскаржуваної вимоги позивач звертався до контролюючого органу із заявою за формою №1-ЄСВ про взяття його на облік як особи, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина 1 статті 16 Закону № 2464-VI).
Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина 2 статті 16 Закону №2464-VI).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 2 частини 3 статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 частини 1 статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону №2464-VI).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону №2464-VI визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення №10-1).
Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення №10-1).
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого визначено фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Зазначене обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.
Системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу на власний розсуд визначати організаційну форму діяльності фізичної особи та за власною ініціативою без волевиявлення платника податку вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Враховуючи те, що позивач на час винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не перебував на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не подав відповідну звітність, суд вважає, що самостійне визначення контролюючим органом форми діяльності позивача як фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску є безпідставним.
Разом з тим, відповідно до наданих позивачем доказів сплати єдиного внеску у сукупності з даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач сплачував єдиний внесок у повному обсязі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума боргу (недоїмки) з єдиного внеску, визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-43954-53, сформована з урахуванням безпідставно нарахованого контролюючим органом єдиного внеску у зв'язку з протиправним обліком позивача як фізичної особи-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності, що зумовлює необхідність скасування такої вимоги як протиправної.
Згідно частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі зазначеної норми суд враховує висновки, викладені у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.09.2019, прийнятому у зразковій справі №520/3939/19 та залишеному без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 №Ф-43954-53.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.01.2020.
Суддя Ю.В. Калашник