Справа № 703/215/20
2-о/703/43/20
21 січня 2020 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Кирилюк Н.А.
присяжних Валового В.В., Нікітенка Ю.І.,
секретаря судових засідань Римського Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в режимі відеоконференції в порядку окремого провадження заяву директора комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкової І.В.,
за участю
прокурора Фуркало В.С.,
представника заявника Лабунець І. І.,
особи, стосовно якої розглядається заява, ОСОБА_2 ,
про госпіталізацію у психіатричний стаціонар,
встановив:
Директор КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкова І.Л. звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар без його згоди.
В обґрунтування заяви зазначила, що він був госпіталізований до комунального закладу згідно направлення лікаря-психіатра Корсунь-Шевченківської районної лікарні.
Підставою для його направлення стала наявність маячних ідей по відношенню до рідних та оточуючих, погрози розправою адресовані лікарю психіатру, а також відомості, що надійшли від тестя ОСОБА_2 про агресивну поведінку до дружини та сина, внаслідок чого ОСОБА_2 виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для оточуючих.
В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву повністю та пояснила, що в добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється лікуватись. Просила суд надати дозвіл на його примусову госпіталізацію до КНП «ЧОПЛ ЧОР» в умовах стаціонару без його згоди.
ОСОБА_2 заперечував проти примусової госпіталізації, пояснив суду, що в лікуванні не має потреби, хворим себе не вважає.
Прокурор не заперечував проти задоволення заяви.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з вимогами ст.340 ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області.
18 січня 2020 року лікарем-психіатром Корсунь-Шевченківської центральної районної лікарні його було направлено на госпіталізацію в психіатричний заклад у зв'язку з розладом психіки та поведінки. В подальшому швидкою медичною допомогою в супроводі працівників поліції був доставлений до КНП «ЧОПЛ ЧОР»
Відповідно до вимог ст. 14 цього ж Закону особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.
Згідно з вимогами ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» у випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
20 січня 2020 року ОСОБА_2 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, які прийшли до висновку, що він виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання у вигляді у вигляді шизофренії, параноїдна форма, афективно-маячний синдром та виявляє реальні наміри, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, в зв'язку з чим потребує лікування в стаціонарі.
Суд зазначає, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею.
Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07(провадження № 14-9свц18).
Оскільки в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_2 психічного розладу, встановлені обставини, що він проявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для оточуючих і в добровільному порядку відмовляється від лікування, то на даний час наявні підстави для його госпіталізації в психіатричний заклад в примусовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 14 ЗУ "Про психіатричну допомогу", ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 339-342, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву директора комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» Косенкової І.В. про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар без її згоди - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25 січня 2001 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, до комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» у примусовому порядку.
Рішення про задоволення заяви представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Рішення підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення складено 27 січня 2020 року.
Головуючий: Н. А. Кирилюк
Присяжні: В.В. Валовий Ю.І. Нікітенко