14 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1545/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник - Резуненко О.А.,
відповідача: ГУ ДФС у Закарпатській області, представник - Крупа-Газуда М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 28 січня 2020 року.
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №0000613305 та №0000623305.
Позовна заява обґрунтована тим, що службовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку за результатами якої складено Акт від 30.08.2019 р. №Н0014/9/07-16-13-05/2768408889 в якому зазначено, що позивачем порушено:
- ст.257, ч.1 ст.270. ст.281, п.2 ч.292, ч.1 ст.300 МК України, Закону України від 19.09.2013 р. «Про митний тариф України» поняття преференційного походження оформлення товарів згідно Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014р., в результаті чого було занижено податкове зобов'язання по сплаті мита за МД типу ІМ 40 ДЕ від 16.02.2018 р. №UAЗ05160/2018/004299, на суму 5325,56 грн.;
- п.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за МД типу ІМ 40 ДЕ від 16.02.2018 р. №UAЗ05160/2018/004299, на суму 1065,11 грн.
Ознайомившись з Актом документальної невиїзної перевірки від 18.09.2019р., позивачем було направлено заперечення на вищевказаний акт та додано документи, що підтверджують країну походження транспортного засобу.
Позивач зазначає, що країною походження є Чехія, яка входить до складу Європейського Союзу.
Однак 22.10.2019 р. позивачем було отримано лист з податковими повідомленнями- рішеннями від 26.09.2019 р. №0000613305 та №0000623305, винесених на підставі вказаного акту перевірки.
Позивач вважає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки країна походження здійсненого митного оформлення товару, а саме: легкового автомобіля SKODA ОСТАVIА, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , являється Чехія, відтак підстави для винесення податкових повідомлень- рішень у відповідача були відсутні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав висунуті ним позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується із вимогами позовної заяви, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки митними органами Словацької Республіки листом від 25.02.2019 №110614/2019-2000102/163Не повідомлено, що експортер товару не зміг надати документи, які підтверджують статус походження товару, тому товар не може розглядатися таким, що підпадає під преференції відповідно до Протоколу І Угоди, тобто зазначений товар не може бути віднесений до товарів, які походять з ЄС.
Представник відповідача зазначає, що до товару (SKODA ОСТАVIА, 2013 р.в.), оформленого позивачем за митною декларацією ІМ 40 ДЕ №UAЗ05160/2018/004299 від 16.02.2018р., не могло бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів на умовах Угоди, відтак оскаржені рішення були винесені правомірно та не підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення адміністративного позову та просив суд в задоволенні такого відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ №UAЗ05160/2018/004299 від 16.02.2018 р., в якій іде мова про порушення позивачем ст. 257, ч.1 ст.270, ст.281, п.2 ч1 ст,292, ч.1 ст.300 МК України, Закону України від 19.09.2013р. №584-VII «Про Митний тариф України», поняття преференційного походження товару згідно Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014р. в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита за МД типу ІМ 40 ДЕ від 16.02.2018 року №UAЗ05160/2018/004299 на суму 5325,56 грн., а також зазначено про порушення п.190.1 ст.190 ПК України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за МД типу ІМ 40 ДЕ від 16.02.2018 року №UAЗ05160/2018/004299 на суму 1065,11 грн.
За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт перевірки від 30.08.2019 №Н0014/9/07-16-13-05/2768408889.
Представником позивача було подано до відповідача заперечення на Акт перевірки від 30.08.2019 року, до якого долучено сертифікат з перевезення товару EUR.1 де зазначено, що країною походження транспортного засобу є Європейський союз.
Однак, в подальшому, прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 року №0000613305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби в розмірі 6656,95грн., в тому числі 5325,56грн. - основний платіж та 1331,39 грн. - штрафна санкція, а також №0000623305, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у розмірі 1331,39 грн., в тому числі 1065,11грн. - основний платіж, та 266,28грн. - штрафна санкція.
У відповідності до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.216.4 ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.
Крім того, п.190.1 ст.190 ПК України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно із ст.272 МК України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Згідно з ч.4 та 5 ст.272 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частиною 1 ст.281 МК України, встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Відповідно до ч.7 ст.36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної, енергії і їхніми державами-членами.
Статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» якої встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Судом встановлено, що відповідно до відомостей митної декларації №UA305160/2018/004299 від 16.02.2018р., що була оформлена на легковий автомобіль SKODA ОСТАVIА, 2013 р.в., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 для проведення його митного оформлення, декларантом було зазначено:
- в графі 15 «Країна відправлення» - Словаччина;
- в графі 34 «код країни походження» - EU;
- до графи було додатково зазначено країну виробництва - Чехія (CZ) та країну походження ЄС (EU).
На підтвердження даного факту позивачем було подано оригінал сертифікату з перевезення товару де зазначено країну походження даного транспортного засобу - Європейський Союз (EU).
Відповідно до п.1 ст.16 Протоколу 1, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до
України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у ст.22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до ч.1 ст.16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
- Сертифікат з перевезення товару EUR.1
- У випадках, вказаних у ст.22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь- якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в ст.17(3) та 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповіде країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями ст.12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Отже, у разі визнання товарів, такими, що походять з Європейського Союзу або України на них розповсюджується Угода про асоціацію та, відповідно, зменшується або скасовується ввізне мито, тобто застосовуються преференції.
Проведення перевірок стосовно підтвердження походження товарів здійснюється, митним органом країни походження товару, які мають обґрунтовані сумніви достовірності задекларованої країни походження товару.
Суд зазначає, що ДФС у Закарпатській області у своєму акті не відобразило, які саме сумніви виникли з приводу походження товарів, також, Закарпатська митниця та ДФС у Закарпатській області жодного разу не запросила додаткові підтверджуючи документи про походження товару, опираючись тільки на лист митних органів Словацької Республіки від 25.02.2019 №110614/2019-2000102/163Не.
Суд критично оцінює даний лист, оскільки з моменту митного оформлення автомобіля за МД типу ІМ 40 ДЕ від 16.02.2018 р. №UAЗ05160/2018/004299, де вказано країну походження ЄС, та надання листа пройшло більше року, а сам лист не містить спростування інформації, щодо країни походження, а тільки згадує, що імпортер (товариство) не надав документів, в силу яких причин (ліквідація, реорганізація тощо), також зазначено не було.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо винесення податкового повідомлення-рішення позивачу всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправним, порушує майнові права та інтереси позивача.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.09.2019 №0000613305 та №0000623305 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищенаведеного, в силу ст. 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача понесені витрати на правову допомогу, суд зазначає, що позивач не було подано жодного документа на підтвердження дійсності понесених судових витрат, відтак позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.09.2019 року №0000613305 та №0000623305.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк