Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2020 р. Справа№200/13594/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Військово-Морських сил Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26614171, 54003, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Аляуди, 3)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Військово-Морських сил Збройних Сил України про визнання протиправними дії відповідача щодо не зарахування до вислуги років стажу роботи (служби) в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 рік 6 місяців 28 днів та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вислуги років для визначення надбавки за вислугу років з урахуванням служби в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 рік 6 місяців 28 днів на підставі запису в трудовій книжці.
Ухвалою від 28 листопада 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/13594/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Суд зазначає, що до суду повернувся конверт з ухвалою суду та додатками до позовної заяви, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, отже відповідач вважається належним чином повідомлений. Крім того, 17 січня 2020 року на електрону адресу відповідача були додатково направлені відскановані ухвала суду та позов з додатками, а також проінформовано телефонограмою. Отже, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи (служби) в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 рік 6 місяців 28 днів до вислуги років, оскільки трудовій книзі є належні записи про його роботу у спірний період.
Відповідач правом надання відзиву не скористався, тому відповідно до положень статей 159, 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами справи та в межах заявлених позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 , виданого 16 серпня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 9 червня 2017 року є учасником бойових дій.
Згідно довідки від 19 вересня 2018 року № 0000618515 позивача взято на облік внутрішньо переміщеної особи.
Як встановлено судом на підставі витягу з послужного списку позивач у період з 1993 року по 2018 року працював на таких роботах та посадах:
з 15 листопада 1993 року по 17 травня 1995 року - проходив строкову службу у Збройних Силах України;
з 30 вересня 1997 року по 6 січня 1999 року - командир відділення ДПСУ;
з 6 січня 1999 року по 1 липня 1999 року - інструктор ДПСУ;
з 1 липня 1999 року по 3 серпня 2006 року - помічник начальника застави ДПСУ
з 9 листопада 2015 року по 4 липня 2017 року - головний сержант 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_5 ;
з 6 липня 2017 року по 11 травня 2018 року - головний сержант роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 ;
з 11 травня 2018 року - головний старшина батальйону військової частин НОМЕР_2 .
Зазначені періоди роботи підтверджуються записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 .
З листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 14 січня 2019 року № 7/1-29-19/К-14 вбачається, що підтвердити календарну та пільгову вислугу років позивачу не виявляється можливим, оскільки матеріали залишились у приміщенні Торезької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№28), яка розташована у м. Торез Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Торез Донецької області відноситься до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
У відповідь на звернення позивача до Військової частини НОМЕР_2 щодо врахування при обчисленні вислуги років для визначення надбавки за вислугу років листом відповідача від 10 жовтня 2019 року № 732/1019 позивачу повідомлено, що перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначений Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей є вичерпним, та трудова книжка не визнається документом на підставі якого може бути зарахований стаж роботи (служби) к календарному чи пільговому обчисленні до вислуги років на призначення вислуги років та розрахунку надбавки за вислугу років.
Не погоджуючись з наданою відповіддю та фактичною відмовою у зарахуванні стажу роботи (служби) в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 рік 6 місяців 28 днів до вислуги років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам.
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", від 22 грудня 1995 року № 1037 "Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі", від 15 червня 1994 року № 414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці", від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах", від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Дія цього Порядку (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Грошове забезпечення, за умовами пункту 2 цього Порядку, включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди;
допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 4 Порядку грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Розділом IV зазначеного Порядку регулюються питання виплати надбавки за вислугу років.
Згідно з пунктом 1 зазначеного розділу Порядку щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах:
від 1 до 5 років - 25 відсотків;
від 5 до 10 років - 30 відсотків;
від 10 до 15 років - 35 відсотків;
від 15 до 20 років - 40 відсотків;
від 20 до 25 років - 45 відсотків;
від 25 і більше років - 50 відсотків.
Пунктом 3 розділу IV Порядку передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди, зокрема, зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
Так, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» визначено, що до вислуги років зараховуються час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції (абзац 13 пункту 1).
Як вбачаться з наявних матеріалів справи, що саме право на зарахування періоду роботи в органах кримінально-виконавчої системи не є спірним питанням між сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Частиною 3 статті 23 вказаного Закону передбачено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з нормами частини 4 статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Кодекс законів про працю України, згідно статті 1, регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до статті 3 законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Відповідно до статті 48 зазначеного Кодексу трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
З відбору та аналізу правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та відповідно задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-260, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Військово-Морських сил Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26614171, 54003, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Аляуди, 3) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Військово-Морських сил Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26614171) щодо не зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) стажу роботи (служби) в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 рік 6 місяців 28 днів до вислуги років.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Військово-Морських сил Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26614171, 54003, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Аляуди, 3) здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) для визначення надбавки за вислугу років з урахуванням служби в органах кримінально-виконавчої системи безперервно 1 (один) рік 6 (шість) місяців 28 (двадцять вісім) днів згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 27 січня 2020 року. Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар