Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2020 р. Справа№200/13668/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 59 від 24 липня 2019 року, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, передбаченого чинним законодавством;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 3880 від 11 липня 2019 року та зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, та період служби позивача у Радянській Армії з 05.07.1988 року по 08.06.1990 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення відповідача № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивоване відсутністю у позивача необхідного стажу роботи на пільгових умовах, у зв'язку із не зарахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за списком № 1 періодів роботи позивача: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з підстав неможливості здійснити перевірку достовірності документів щодо підтвердження зазначених періодів та характеру роботи, у зв'язку із перебуванням підприємства у якому працював позивач на непідконтрольній українській владі території.
Крім того, не був врахований період роботи позивача з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, у зв'язку із відсутністю у даних системи персоніфікованого обліку у відомостях про спеціальний стаж коду підстави для обліку спец стажу ЗПЗ014А4 - не відповідає категорії пільгового стажу.
Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер його роботи, вважає, що спірне рішення відповідача № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача № 3880 від 11 липня 2019 року та зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, та період служби позивача у Радянській Армії з 05.07.1988 року по 08.06.1990 року.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 59 від 24 липня 2019 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на пільгових умовах, у зв'язку із не зарахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за списком № 1 періодів роботи позивача: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з підстав неможливості здійснити перевірку достовірності документів щодо підтвердження зазначених періодів та характеру роботи, у зв'язку із перебуванням підприємства у якому працював позивач, а саме ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля», на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку із чим, відповідачем не прийняті до розгляду представлені позивачем довідки про пільговий характер роботи № 142 від 14.06.2019 року, та довідки про заробітну плату №№ 383, 384,385 від 25.06.2019 року, видані вищевказаним підприємством, а також довідки без реєстрації для визначення права на пільгову пенсію за віком.
Період роботи позивача з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, також не врахований, у зв'язку із відсутністю у даних системи персоніфікованого обліку у відомостях про спеціальний стаж код підстави для обліку спец стажу ЗПЗ014А4 - не відповідає категорії пільгового стажу.
Посилаючись на наведені обставини відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 11 липня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення відповідача № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно із рішенням Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, воно мотивоване відсутністю у позивача необхідного стажу роботи, у зв'язку із не зарахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за списком № 1 періодів роботи позивача: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з підстав неможливості здійснити перевірку достовірності документів щодо підтвердження зазначених періодів та характеру роботи, у зв'язку із перебуванням підприємства у якому працював позивач, а саме ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля», на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку із чим, відповідачем не прийняті до розгляду представлені позивачем довідки про пільговий характер роботи № 142 від 14.06.2019 року, та довідки про заробітну плату №№ 383, 384,385 від 25.06.2019 року, видані вищевказаним підприємством, а також довідки без реєстрації для визначення права на пільгову пенсію за віком.
Період роботи позивача з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, також не врахований, у зв'язку із відсутністю у даних системи персоніфікованого обліку у відомостях про спеціальний стаж код підстави для обліку спец стажу ЗПЗ014А4 - не відповідає категорії пільгового стажу (а.с. 7-8).
Згідно із записами у трудовій книжці позивача, серія: НОМЕР_1 , від 15 травня 1987 року, містяться записи про роботу ОСОБА_1 , зокрема, у періоди:
- з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням виробничої практики;
- з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті. Звільнений за закінченням виробничої практики;
- з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті;
- з 01.08.1990 року по 23.02.2001 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті; підземного помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті (а.с. 21-22).
Згідно із архівною довідкою виданою ВП ДП «Макіїввугілля» «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, позивач ОСОБА_1 працював на шахті 3 шахтоуправління «Холодна Балка»: І період: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІ період: з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді гірничого майстра. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІІ період: з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді гірничого майстра, що передбачені Списком № 1 розділом 1 пунктом 1 код 101010а, позиція 1-/а. 24.06.1988 року - звільнення у Радянську Армію (а.с. 16).
Згідно із архівною довідкою виданою ВП ДП «Макіїввугілля» «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, позивач ОСОБА_1 працював на шахті 3 шахтоуправління «Холодна Балка»: ІV період: з 01.08.1990 року по 25.03.1994 року - на посаді гірничого майстра дільниці; з 25.03.1994 року по 01.06.1995 року на посаді помічника начальника дільниці; з 01.06.1995 року по 01.04.1996 року на посаді заступника начальника дільниці; з 01.04.1996 року по 23.02.2001 року на посаді помічника начальника дільниці, що передбачені Списком № 1 розділом 1 пунктом 1 код 101010а, позиція 1-/а (а.с. 17).
Згідно із довідкою № 142 від 14.06.2019 року, виданою ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 01.08.1990 року по 25.03.1994 року - на посаді гірничого майстра; з 25.03.1994 року по 01.06.1995 року на посаді помічника начальника дільниці; з 01.06.1995 року по 01.04.1996 року на посаді заступника начальника дільниці; з 01.04.1996 року по 23.02.2001 року на посаді помічника начальника дільниці. Стаж роботи, який дає право на дострокову трудову пенсію за даний період складає 22 дні 6 місяців 10 років, відповідно до Списку № 1 розділ 1 пункт 1 код 101010а (а.с. 18, 18 з.б.).
Згідно із довідкою № 142 від 14.06.2019 року, виданою ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді гірничого майстра. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІІ період: з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді гірничого майстра. Стаж роботи, який дає право на дострокову трудову пенсію за даний період складає 4 дні 4 місяці 0 років, відповідно до Списку № 1 розділ 1 (а.с. 19,19 з.б.).
Згідно із довідкою від 14.06.2019 року, виданою ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням практики (а.с. 20).
Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 11 липня 2019 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у ДВАТ Ш. «Холодна Балка» ДП ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 20323550) у період з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року. За вказаний період містяться відомості про нарахування роботодавцем заробітної плати та сплату страхових внесків (а.с. 24-27).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до п. 1 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у ній. При цьому значення трудової книжки як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.
З приводу наведеного суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що ОСОБА_1 працював, зокрема, у періоди:
- з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням виробничої практики;
- з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті. Звільнений за закінченням виробничої практики;
- з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті;
- з 01.08.1990 року по 23.02.2001 року у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті; підземного помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті (а.с. 21-22).
Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.
Крім того, факт роботи позивача у Виробничому об'єднанні «Советськвугілля» Шахтоуправління «Холодна Балка» у спірні періоди повністю підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 11.07.2019 року, в яких відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у ДВАТ Ш. «Холодна Балка» ДП ДХК «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ: 20323550) у період з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, за який містяться дані про нарахування роботодавцем заробітної плати та сплату страхових внесків (а.с. 24-27).
З приводу тверджень відповідача про неможливість прийняття представлених позивачем: архівних довідок виданих ВП ДП «Макіїввугілля» «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка; довідок № 142 від 14.06.2019 року, виданих ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, та довідки від 14.06.2019 року, виданої ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, з тих підстав, що їх видано на території де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості з тих підстав, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності періоду та характеру його роботи з тих підстав, що підприємство в якому він працював, наразі перебуває на території яка тимчасово не підконтрольна українській владі.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне, а в деяких випадках і вирішальне значення для реалізації відповідних прав людини.
Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 КАС України, суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи досліджені судом: архівну довідку видану ВП ДП «Макіїввугілля» «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, якою підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працював на шахті 3 шахтоуправління «Холодна Балка»: І період: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІ період: з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді гірничого майстра. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІІ період: з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді гірничого майстра, що передбачені Списком № 1 розділом 1 пунктом 1 код 101010а, позиція 1-/а. 24.06.1988 року - звільнення у Радянську Армію (а.с. 16); архівну довідку видану ВП ДП «Макіїввугілля» «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, якою підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працював на шахті 3 шахтоуправління «Холодна Балка»: ІV період: з 01.08.1990 року по 25.03.1994 року - на посаді гірничого майстра дільниці; з 25.03.1994 року по 01.06.1995 року на посаді помічника начальника дільниці; з 01.06.1995 року по 01.04.1996 року на посаді заступника начальника дільниці; з 01.04.1996 року по 23.02.2001 року на посаді помічника начальника дільниці, що передбачені Списком № 1 розділом 1 пунктом 1 код 101010а, позиція 1-/а (а.с. 17); довідку № 142 від 14.06.2019 року, видану ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, якою підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 01.08.1990 року по 25.03.1994 року - на посаді гірничого майстра; з 25.03.1994 року по 01.06.1995 року на посаді помічника начальника дільниці; з 01.06.1995 року по 01.04.1996 року на посаді заступника начальника дільниці; з 01.04.1996 року по 23.02.2001 року на посаді помічника начальника дільниці. Стаж роботи, який дає право на дострокову трудову пенсію за даний період складає 22 дні 6 місяців 10 років, відповідно до Списку № 1 розділ 1 пункт 1 код 101010а (а.с. 18, 18 з.б.); довідку № 142 від 14.06.2019 року, видану ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді гірничого майстра. Звільнений за закінченням виробничої практики; ІІІ період: з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді гірничого майстра. Стаж роботи, який дає право на дострокову трудову пенсію за даний період складає 4 дні 4 місяці 0 років, відповідно до Списку № 1 розділ 1 (а.с. 19,19 з.б.); довідку від 14.06.2019 року, видану ВП «Шахта «Холодна Балка», за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 58, Про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, якою підтверджується, що позивач ОСОБА_1 працював повний робочий день у ВП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля» з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання. Звільнений за закінченням практики (а.с. 20).
Приймаючи до уваги зазначені докази, суд також враховує, що у тому становищі, в якому опинився позивач, він був позбавлений можливості отримати офіційні документи щодо періоду та характеру своєї роботи, а тому звертаючись до відповідача та суду, надав усі можливі докази, які міг надати у цій ситуації.
Крім того, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов'язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачеві пільгової пенсії, відповідно до його заяви № 3880 від 11 липня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди роботи позивача: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, з 01.08.1990 року по 23.02.2001 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті; підземного помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті у Відособленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля», у зв'язку із чим, рішення відповідача № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 3880 від 11 липня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії записів в його трудовій книжці якими підтверджуються періоди роботи позивача: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, з 01.08.1990 року по 23.02.2001 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті; підземного помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті у Відособленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля».
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача № 3880 від 11 липня 2019 року та зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 період служби позивача у Радянській Армії з 05.07.1988 року по 08.06.1990 року, суд зазначає, що у спірному рішенні відповідача № 59 від 24 липня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, питання щодо включення чи не включення, до стажу позивача наведеного періоду проходження військової служби не вивчалося, та жодного рішення відповідачем з цього приводу не приймалося, а отже позов у цій частині не може бути задоволений.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року, 17.06.1988 року по 24.06.1988 року, з 01.08.1990 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 23.02.2001 року, задоволенню також не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, і на свій розсуд розраховувати чи враховувати стаж для розрахунку пенсії, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 768,40 грн. (а.с. 3), які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ: 42172734) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 59 від 24 липня 2019 року Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3880 від 11 липня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії записів у трудовій книжці ОСОБА_1 якими підтверджуються періоди роботи: з 18.05.1987 року по 03.07.1987 року на посаді учня електрослюсаря чергового по ремонту обладнання, з 18.12.1987 року по 15.04.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем в шахті, з 17.06.1988 року по 24.06.1988 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті, з 01.08.1990 року по 23.02.2001 року на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті; підземного помічника начальника дільниці з повним робочим днем в шахті у Відособленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, ЄДРПОУ: 42172734) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 січня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров