28 січня 2020 р.Справа №160/906/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, -
22 січня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 4 від 11.01.2020 року «Про недопущення перевізників-претендентів до участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Кривому Розі в січні 2020 року»;
визнати протиправним та скасувати рішення міського конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом у м. Кривому Розі, оформлене протоколом від 14.01.2020 року.
27 січня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» подано заяву про забезпечення позову в якій позивач просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення міського конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом у м. Кривому Розі оформлене протоколом № 4 від 14.01.2020 року .
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що 14 січня 2020 року на засіданні міського конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом у м. Кривому Розі, що проходило в приміщенні за адресою м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, було оголошено рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 4 від 11.01.2020 р. про недопущення перевізників-претендентів до участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Кривому Розі в січні 2020 року, а також прийнято рішення конкурсного комітету про визначення перевізників, що будуть обслуговувати маршрути міста на 27 об'єктах конкурсу. Позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконавчий комітет Криворізької міської ради може укласти договори на перевезення з іншими учасниками конкурсу строком на 5 років, як це передбачено п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1081 від 03.12.2008 р. У випадку задоволення позовної заяви, Позивачеві доведеться додатково звертатись з іншими позовними заявами, в т.ч. щодо визнання укладених договорів недійсними, що призведе до додаткових фінансових витрат, а також ставить під загрозу його господарську діяльність.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява N 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Доводи позивача про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконавчий комітет Криворізької міської ради може укласти договори на перевезення з іншими учасниками конкурсу, у зв'язку з чим позивачу необхідно буде звертатися із іншими позовами щодо їх оскарження, що призведе до додаткових фінансових витрат, суд не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях.
Суд зауважує, що у разі скасування судом рішення щодо результатів конкурсного комітету, організатор зобов'язаний, провести новий конкурс за об'єктом (об'єктами), за яким (якими) було прийнято таке рішення суду, відповідно до п.п. 5 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 1081 від 03.12.2008 року.
Таким чином, перевіривши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем не зазначено у чому саме полягає загроза виникненню суттєвих фінансових втрат у разі невжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення міського конкурсного комітету з визначення перевізників пасажирів автомобільним транспортом у м. Кривому Розі, оскільки у разі скасування вказаного рішення питання переможця конкурсу судом не вирішується, оскільки це дискреційні повноваження відповідного органу.
Так, інститут забезпечення адміністративного позову є запобіжною мірою і може застосовуватись виключно у випадках, встановлених ст.150 КАС України, що позивачем доведено не було.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Автотранс» про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев