28 січня 2020 року Справа № 160/10729/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення витрат, -
01.11.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 16055,28 грн (шістнадцять тисяч п'ятдесят п'ять гривень 28 коп.).
Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України "Про національну поліцію", Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено:
- наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 07.08.2017 року №148 ос ОСОБА_1 був зарахований курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції»;
- 07.08.2017 року між відповідачем, ДДУВС та ГУНП у Дніпропетровській області був укладений контракт №4067 про здобуття освіти;
- наказом ДДУВС від 30.01.2018 року №21 ос відповідача було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію»
- на підставі п. 3.5 контракту №4067 в разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ в особі ДДУВС витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку;
- відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання за контрактом №4067, згідно з розрахунком витрат, які пов'язані з його утриманням у сумі 16055,28 за 2017-2018 рр..
На виконання приписів частини 3 статті 171 КАС судом надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
21.11.2019 до суду надійшла інформація про місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 поновлено Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
10.12.2019 року до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області позов підтримує в повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №148 ос ОСОБА_1 зараховано з 07 серпня 2017 року на перший курс Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції».
07.08.2017 року між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ в особі т.в.о. ректора полковника поліції Фоменка Андрія Євгеновича, Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області в особі начальника Глуховері Віталія Андрійовича та рядовим поліції ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №4067, відповідно до якого відповідач зобов'язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.
Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №21 ос від 30.01.2018 року (по особовому складу) рядового поліції ОСОБА_1 звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п.6 ч. 1 чт. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Сума витрат станом на 30 січня 2018 року, що підлягає відшкодуванню, складає 16055,28 гривень.
У відповідності до вимог Порядку відшкодування та Порядку розрахунку, Національна академія підготувала та вручила відповідачу під підпис повідомлення про необхідність відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням за період навчання за державним замовленням у Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ.
Підставою звернення із позовною заявою до суду Державним університетом внутрішніх справ стало невиконання добровільно відповідачем умов підписаного контракту.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом було встановлено, що 07.08.2017 року між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ в особі т.в.о. ректора полковника поліції Фоменка Андрія Євгеновича, Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області в особі начальника Глуховері Віталія Андрійовича та рядовим поліції ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №4067,
Відповідно до пункту 3.5. розділу ІІ контракту №4067 відповідач зобов'язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.
Пунктом 5 розділу ІV контракту №4067 встановлено, що у разі відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно п. 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 року № 261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.
Відповідно до довідки-розрахунку №1914 від 17.10.2019 року, за курсантом рахується заборгованість в сумі 16055,28 грн.
Доказів сплати вищезазначеної суми відповідачем до суду не надано.
Отже, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 було відомо, що за умовами договору, він повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в навчальному закладі, в разі звільнення дострокового розірвання контракту.
Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений Наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №21 ос від 30.01.2018 року (по особовому складу) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п.6 ч. 1 чт. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), позовні вимоги про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 23.10.2019 року №6592 та від 23.10.2019 року №6586, не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог ст. 258 КАС України, справа повинна була бути розглянута до 24.01.2020 року.
При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року.
Згідно ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, справу було розглянуто 28.01.2020 року.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 26; код ЄДРПОУ 08571446) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ), третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А; код ЄДРПОУ 40108866) про стягнення витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 16055,28 грн (шістнадцять тисяч п'ятдесят п'ять гривень 28 коп.).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положеньстатті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 РозділуVII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно