27 січня 2020 р. Справа № 160/13085/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та скасування рішення, визнання дійсним договору, -
23 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій позивач просить:
- визнати дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» Славінського В.І. щодо визнання нікчемним Договору про розірвання Договору іпотеки, від 20.01.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ІРІОЛА ФРАХТ» протиправним;
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» № 101 від 20 травня 2015 року, щодо визнання нікчемним Договору про розірвання Договору іпотеки від 20.01.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ІРІОЛА ФРАХТ»;
- визнати договір від 20 січня 2015 року між AT «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ІРІОЛА ФРАХТ» про розірвання Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренком P.O. за реєстровим № 47 - дійсним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
21.01.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
23.01.2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі №160/13085/19. Клопотання обґрунтовано тим, що правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VІ, дає підстави для висновку про те, що Фонд, як юридична особа публічного права, може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому, в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС. Зауважено, що визначений ст. 3 Закону № 4452-VІ правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 826/6762/18, представник відповідача зазначив, що оскільки ТОВ II «Іріола Фрахт» оскаржує повідомлення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» за вих. № 100 від 20.05.2015 року про нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від 22.11.2014 р. та просить визнати договір від 20 січня 2015 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ II «Іріола Фрахт» про розірвання договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. за реєстровим № 47 - дійсним, а відтак, оскаржуються дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК», тобто не рішення Фонду, прийняте ним як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління банком, який здійснює заходи щодо продажу майна банку, що ліквідується, а тому, на думку представника відповідача, такий спір не є публічно-правовим. Таким чином, представник відповідача вважає, що спір між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" до Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не відноситься до юрисдикції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, надані документи та аналізуючи їх в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у цій справі, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 наведеного Кодексу, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ II «Іріола Фрахт» на підставі повідомлення від 20.05.2015 року про нікчемність договору від 20.01.2015 р. про розірвання договору іпотеки від 22.11.2014 року, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ II «Іріола Фрахт», який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. за реєстровим № 47.
Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Суд зазначає, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не повідомлення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ (рішення, повідомлення) уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ (рішення, повідомлення) є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Оскільки наказ (рішення, повідомлення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього повідомлення (рішення).
Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку та дій щодо його прийняття, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Вказана правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року, №819/353/16 від 04 липня 2018 року, № 802/351/16-а від 31 жовтня 2018 року, №813/5984/15 від 08 серпня 2019 року, №826/9851/16 від 12 вересня 2019 року.
Таким чином, встановлена правова природа оскаржуваного рішення, а відтак і дій щодо його прийняття, унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним Договору про розірвання Договору іпотеки від 20.01.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ІРІОЛА ФРАХТ», та визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «ЗЛАТОБАНК» № 101 від 20 травня 2015 року, щодо визнання нікчемним Договору про розірвання Договору іпотеки від 20.01.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ІРІОЛА ФРАХТ», відтак, не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Окрім цього, позивач в позовній заяві просить Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнати договір від 20 січня 2015 року між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ II «Іріола Фрахт» про розірвання договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Бондаренком Р.О. за реєстровим № 47 - дійсним.
Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання договору дійсним належать до приватно правових відносин, які належать до юрисдикції загальних судів, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, в якій зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних правовідносин.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
В силу викладеного вище, суд вважає за необхідне клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити та закрити провадження у цій адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження в адміністративній справі №160/13085/19 - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №160/13085/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола Фрахт" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та скасування рішення, визнання дійсним договору.
Копію ухвали про закриття провадження по справі направити учасникам справи.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник