Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 січня 2020 р. Справа№200/14205/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стойки В.В.,
при секретарі Дідевич І.О.
за участю:
представника відповідача Коваленко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання незаконною та скасувати вимоги № Ф-83354-42 від 05.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26 188,76 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 26 188,76 грн.
Обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірна вимога № Ф-83354-42 від 05.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26 188,76 грн. прийнято протиправно та підлягає скасуванню, оскільки позивач є звільненим від обов'язку зі сплати єдиного внеску визначеним у частині 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464 (далі Закон № 2464) у період проведення антитерористичної операції на підставі пункту 9.4 розділу VIII Закону України № 2464. Вважає, що відповідно до пункту 9.4 розділу VIII Закону України № 2464 до позивача відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції не застосовуються. Просить стягнути з відповідача 26 188,76 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки прийняття незаконної вимоги призвело до негативних насідків: психічних та душевних страждань.
З огляду на зазначене просить суд визнати незаконною та скасувати спірну вимогу, та стягнути моральну шкоду
Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач є платником єдиного соціального внеску не є звільненим від його сплати. Відповідно до частини 4 ст.25 Закону 2464 було винесено спірну податкову вимогу. Посилається на відсутність доказів того, що дії відповідача будь-яким чином призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків. Просив відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 23 січня 2020 року.
Позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), є фізичною особою яка здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується матеріалами справи.
05 листопада 2019 року відповідачем було прийнято податкову вимогу № Ф-83354-42 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26 188,76 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 26 188,76 грн.
Правомірність прийнятих вимог є спірною обставиною у межах цієї справи.
Згідно з ч.8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Разом з цим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" ( далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014р.
На час вирішення даної справи, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:
"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Тобто, аналізуючи вищевикладене, сам факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.
На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Серед цього переліку зазначено м.Бахмут (місцезнаходження органу доходів і зборів в якому обліковується позивач) .
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску, позивач знаходився на обліку органах доходів і зборів на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.
Подання заяви платником єдиного внеску до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання є передумовою звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464, а не відповідальності за невиконання таких обов'язків.
Таким чином, в силу положень абзацу 3 пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.
Посилання відповідача на те, що антитерористична операція закінчилась суд не приймає до уваги, оскільки відповідний Указ Президентом України про завершення АТО не приймався.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування спірної вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 26 188,76 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності прийнятої вимоги надано не надано.
Разом з цим позивачем не було надано доказів на обґрунтування позовної вимоги про стягнення 26 188,76 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати вимогу № Ф-83354-42 від 05.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26 188,76 грн.
Врешті позовних вимог відмовити
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 січня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2020 року.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка