Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 січня 2020 р. Справа№200/14229/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіной Н.П. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не невиплати позивачу страхових виплат за період з 1 червня 2017 року по 1 серпня 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 1 червня 2017 року по 1 серпня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є отримувачем страхових виплат як особа, яка постраждала внаслідок трудового каліцтва, має статус внутрішньо переміщеної особи.
Страхові виплати отримував за фактичним місцем проживанням, але в червні 2017 року позивачу припинено виплати страхових виплат.
Позивач звертався із заявами про поновлення йому виплат, виплати йому було поновлено з серпня 2018 року, але заборгованість, яка виникла з червня 2017 року по серпень 2018 року не виплачена.
Позивач зазначає, що працівники управління пояснили йому, що припинення виплат відбулось через не підтвердження місця його проживання і заборгованість буде сплачена в окремому порядку.
На переконання ОСОБА_1 не виплата йому страхових виплат за вказаний період є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с. 5-7).
У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
Позивач був взятий на облік до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у жовтні 2014 року як внутрішньо переміщена особа на підставі відповідної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності до абз. 3, 4 п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого ВПО має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу.
Згідно до абз. 5 п. 6зазаначеного Порядку в редакції від 11 червня 2016 року довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
9 червня 2016 року довідка від 9 грудня 2014 року № 1419011688 ОСОБА_1 втратила чинність, у зв'язку із чим правові підстави для продовження проведення виплат позивачу у відділення були відсутні.
Окрім того відповідач зазначає, що у вказаній довідці місцем фактичного проживання/перебування позивача було зазначено адресу: АДРЕСА_1 , який фактично є нежитловим будинком - це місцезнаходження Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради). Відповідно до вимог діючого законодавства така довідка підлягає перереєстрації. Довідка не перереєстрована у встановлений строк, тому не є дійсною, про що вноситься відповідний запис до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач особисто звертався до Бахмутського міського відділення із заявою, у який просив зняти його з обліку 1 липня 2016 року у зв'язку зі зміною місця проживання.
Враховуючи наведене та посилаючись на те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV зі змінами та доповненнями не містить вичерпного переліку підстав для припинення страхових виплат, Бахмутським міським відділенням були припинені виплати позивачу з 1 липня 2016 року.
Після звернення позивача до Бахмутського відділення в подальшому, раніше призначені щомісячні страхові виплати продовжені потерпілому з 1 лютого 2019 року.
Щодо виплати позивачу заборгованості за спірний період відповідач зазначає, що приписами п. 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування виплат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку АТО, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» внесені зміни до вказаної постанови, п. 15 якої передбачено, що орган призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначений.
На підставі вище наведеного відповідач зазначає, що позивач у спірний період не скористався в повному обсязі своїм правом на отримання належних йому сум страхових виплат, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 28-30).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ); має право на отримання страхових виплат та є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 8-12, зв.бік. а.с. 12).
Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41325231; місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5), є органом державної влади та суб'єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 16-25).
З наданих сторонами пояснень, підтверджених матеріалами справи, судом встановлено, що з 1 квітня 2001 року, ОСОБА_1 має зареєстрований страховий випадок профзахворюваня, яке отримане 21 квітня 1995 року (а.с. 31).
За висновком МСЕК від 16 серпня 2004 року серія 2-18 АВ № 126892 ДОН потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% та 3 група інвалідності, безстроково (а.с. 12, зв.бік а.с.12).
22 жовтня 2014 року постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бахмут ОСОБА_1 продовжено виплату раніше призначеної позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. У постанові зазначено, що виплати мають проводитись з 1 жовтня 2014 року безстроково (а.с. 31).
9 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримана довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 , місцем фактичного проживання зазначено АДРЕСА_4 . Відповідно до відмітки на зворотному боці довідки з 22 липня 2015 року адреса проживання позивача змінена на АДРЕСА_1 , термін дії довідки продовжено спочатку до 9 грудня 2015 року, потім - до 9 червня 2016 року (а.с. 32).
11 серпня 2016 року постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бахмут припинено виплату щомісячної грошової суми (а.с. 34).
11 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бахмут із заявою про зняття його з обліку у зв'язку із зміною місця проживання (а.с. 33).
Постановою № 0503/8722/8722/16 від 11 серпня 2016 року припинено виплату ОСОБА_1 з 1 липня 2016 року щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку на підставі заяви ОСОБА_1 про зняття його з обліку (а.с. 34).
4 грудня 2017 року ОСОБА_1 видана нова довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_3 (а.с. 11).
19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про продовження раніше призначених щомісячних страхових виплат (а.с. 35).
1 березня 2019 року постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області продовжено виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 1 лютого 2019 року безстроково (а.с. 36).
Припинення нарахування та виплати щомісячних страхових сум ОСОБА_1 підтверджено довідкою про нараховані та виплачені страхові виплати за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року від 28 грудня 2019 року вих. № 13.09.1/4289, також згідно довідки про доходи від 28 грудня 2019 року вих. № 13.03.1/4289 дохід за позивачем обліковується з березня 2019 року (а.с. 37, 38).
Оскільки з 1 червня 2017 року по 1 серпня 2018 року (за твердженням позивача) виникла заборгованість зі страхових виплат, яка до часу звернення позивача до суду не сплачена ОСОБА_1 , звернувся в суд з даним позовом (а.с. 5-7).
Дослідивши всебічно та повно матеріали справи при вирішення спору по суті позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальний захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Таким чином, однією з обов'язкових умов для отримання в певному робочому органі соціальних виплат, передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є знаходження на обліку в робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Отже, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 як і Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" також зазначають про те, що особа отримує соціальні виплати за фактичним місцем проживання, підтвердженим відповідною довідкою.
Згідно пп. 1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 365 (в редакції, яка діяла станом на час припинення виплати позивачу страхових виплат), соціальні виплати припиняються у випадку наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати.
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що припинення відповідачем нарахування та виплати позивачу страхових виплат з 1 липня 2016 року у зв'язку із тим, що позивач змінив місце фактичного проживання, не підтвердив нову адресу відповідною довідкою та написав заяву про зняття його з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання - було правомірним.
Разом із цим суд зазначає наступне.
У лютому 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження виплати соціальних виплат (а.с. 35) та постановою відповідача від 1 березня 2019 року поновлено нарахування та виплату позивачу страхових виплат з 1 лютого 2019 року (а.с. 36).
При цьому страхові виплати, на які позивач мав право за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року, нараховані та сплачені ОСОБА_1 не були.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (в редакції, яка діяла станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про продовження (поновлення) виплати страхових сум (у лютому 2019 року) орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Закон, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, - не приймався.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Крім цього, статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат (або права на отримання заборгованості зі страхових виплат, на які позивач мав право).
На переконання суду отримання позивачем страхових виплат (в тому числі і за попередні періоди) не може ставитись в залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності не нарахування та не виплати позивачу страхових сум за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року після поновлення ОСОБА_1 виплати страхових виплат у лютому 2019 року.
Частиною 1 ст. 47 Закону України № 1105-XIV передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Згідно ч.ч. 2-3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати страхових виплат з 1 червня 2017 року по 1 серпня 2018 року, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо не нарахування та невиплати позивачу (бездіяльності) страхових сум за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року, суд вважає за для належного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати страхових сум позивачу за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року та зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу страхові виплати за вказаний період.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при звернені до суду з даним позовом, відповідно до квитанції від 4 грудня 2019 року № 0.0.1542405175.1, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (а.с. 4), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого позивачем при подачі цього позову до суду в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати страхових виплат ОСОБА_1 за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року - після поновлення нарахування та виплати поточних страхових виплат у березні 2019 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 страхових виплат за період з 1 липня 2016 року по 31 січня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати ним судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна