Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 січня 2020 р. Справа№200/10927/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ушенка С.В.,
при секретарі судового засідання - Гуменному М.А.,
за участю
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Гламаздіна О.О. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне акціонерне товариство “ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій щодо нарахування пені у розмірі 817 572,16 грн. та зобов'язання відкоригувати в інформаційній системі органів ДФС дані інтегрованої картки шляхом виключення пені по податку на додану вартість в сумі 817 572,16 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що, як вбачається з електронного кабінету платника податків, 26 квітня 2019 року податковий орган нарахував позивачу пеню у розмірі 817 572, 16 грн. за платежем податок на додану вартість, хоча всі податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачено позивачем своєчасно, у встановлені Законом строки. Станом на дату нарахування пені по особовому рахунку платника податків на додану вартість обліковувалася переплата у розмірі 2 118 657,55 грн., тобто будь-які непогашені податкові зобов'язання із вказаного податку - відсутні. Позивачем жодного повідомлення від податкового органу про підстави нарахування пені, розрахунки суми нарахованої пені не отримано, тому, враховуючи відсутність будь-яких підстав для нарахування пені, зважаючи на відсутність заборгованості з податку на додану вартість, а також керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податку, позивач вважає, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачені Законом, внаслідок чого, було вчинено протиправні дії щодо нарахування пені за платежем податок на додану вартість.
З метою відновлення прав та інтересів, позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" пені у розмірі 817 572,16 грн. та зобов'язати відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення пені по податку на додану вартість в сумі 817 572,16 грн.
Відповідач проти заявлених вимог заперечив, надав відзив на позовну заяву (а.с.55-75), в якому зазначив, що ПрАТ "ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" до 16.09.2019 перебувало на обліку в СПДІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, а з 16 вересня 2019 року перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДПС. При перенесенні баз даних виник технічний збій, при якому частина процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошового зобов'язання (податкового боргу) в ІКП платника по податку на додану вартість зникла (перестала відображатися), а саме нарахування процентів по строку сплати 19.05.2016 в сумі 475 499,17 грн. та 342 072, 99 грн. загальною сумою 817 572, 16 грн.
У зв'язку з цим, згідно з пунктом 5 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок 422), на підставі рішення керівника від 26.04.2019 № 6, здійснено коригування суми процентів за користуванням розстроченням, які з технічних причин зникли з ІКП, на загальну суму 1 179 878,05 грн., в тому числі по податку на додану вартість (14060100) - 817 572,16 грн.
При цьому відповідач зазначив, що вказане донарахування суми процентів є операцією суто технічного виправлення некоректної роботи ІТС "Податковий блок", і за умови повної та своєчасної сплати платником своїх грошових зобов'язань таке донарахування лише відкориговує сальдо розрахунків з бюджетом, у зв'язку з чим вважає дії контролюючого органу правомірними і просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
29.10.2019 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 79-85), в якій представник позивача вважає наведені у відзиві на позовну заяву доводи такими, що не спростовують обставини, що є підставою для позову по даній справі. Стороною позивача наголошено на відсутності доказів розстрочення сплати податкових зобов'язань, а саме рішень про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання, відповідних договорів, відсутності передбачених законом підстав для корегування даних інтегрованої картки платника податків. Крім того, представник позивача зазначив, що про те, що нарахована пеня є саме процентами за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань, позивачеві стало відомо безпосередньо з відзиву на позовну заяву.
Також під час розгляду справи відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив (а.с.102-105) та додаткові пояснення (а.с.148-149) про відсутність у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників ДФС матеріалів стосовно отримання розстрочень (рішення ДФС України, договорів, заяв підприємства, економічного обґрунтування, висновків та іншого) у зв'язку з повним погашенням наданих підприємству ПрАТ "ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" розстрочень за попереднім місцем податкового обліку до 16.09.2016. Інвентаризація і перерахунок процентів за користування розстроченнями здійснювалось виключно за даними ІТС "Податковий блок". Також зазначено, що відповідачем не проводились перевірки позивача, не визначались грошові зобов'язання в контексті статті 102 ПК України, а відбулося корегування з відображенням належної суми процентів (які самі було визначено та сплачено позивачем) в інтегрованій картці платника за користування розстроченнями за результатами проведеної інвентаризації.
З метою недопущення втрат бюджету, приведення нарахувань процентів за користування розстроченням у відповідність до вимог чинного законодавства та реальних обставин, 26.04.2019 відповідачем було здійснено коригування суми процентів за користування розстроченням, які з технічних причин зникли з ІКП, на загальну суму 1 179 878,05 грн., в тому числі по податку на додану вартість (14060100) - 817 572,16 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29 жовтня 2019 року.
29.10.2019 розгляд справи відкладено на 13.11.2019.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче судове засідання відкладено на 19 грудня 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 200/10927/19-а до судового розгляду по суті на 13 січня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року замінено відповідача - Офіс великих платників ДФС у справі № 200/10927/19-а на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ - 43141471; м.Київ, вул. Дегтярівська, 11 г).
13.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2020.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням приписів ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутністю представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та наявні заяви по суті справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.
Позивач - Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу” є юридичною особою, обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05508186. За даними наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача є 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1. Позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідач - Офіс великих платників податків Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов'язкових платежів, реалізує владні управлінські функції, через що належать до суб'єктів владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судом встановлено, що станом на 01.09.2016 (до передачі з СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУ ДФС) в ІКП позивача з податку на додану вартість (14060100) обліковувалась переплата в сумі 1 318 298, 69 грн.
Також в ІКП наявні відомості про нарахування процентів за користування розстроченням по податку на додану вартість (14060100), а саме:
- при нарахуванні 19.05.2016 чергової частки розстрочення за рішенням ДФС України про розстрочення податкового боргу (ст.100 ПКУ) в сумі 1 489 732,00 грн. нараховані проценти за період з 01.07.2015 по 19.05.2016 в сумі 475 499,17 грн.;
- при нарахуванні 19.05.2016 чергової частки розстрочення за рішенням ДФС України про розстрочення грошового зобов'язання (ст. 100 ПКУ) в сумі 2 507 412,40 грн. нараховані проценти за період з 13.11.2015 по 19.05.2016 в сумі 342 072,99 грн.
Вказане підтверджується наданим до суду витягом з ІКП станом на 01.09.2016 (а.с.-198).
Після передачі ІКП з СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС переплата по податку на додану вартість (14060100) станом на 01.09.2016 становила 2 135 870,85 грн. (тобто різниця між ІКП до та після передачі становить «+» 817 572,16 грн.).
Проценти за користування наданими розстроченнями по строку сплати 19.05.2016, які були нараховані в автоматичному режимі та відображались у попередньому ІКП (до передачі з СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС), зникли.
Як встановлено судом, вказана сума пені (процентів) до 01.09.2016 була фактично самостійно безспірно сплачена платником податків - позивачем.
Як слідство, у підприємства ПрАТ "ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" виникла неправомірна переплата з податку на додану вартість в сумі 817 572,16 грн.
Не нарахування відсотків за користування розстроченням не відповідає вимогам ст. 100 Податкового кодексу України, Порядку № 574 та вимогам Порядку № 422. Офісом великих платників ДФС винесено рішення керівника від 26.04.2019 № 6, яким фактично здійснено коригування суми процентів за користування розстроченням, які з технічних причин зникли з ІКП, на загальну суму 1 179 878,05 грн., в тому числі по податку на додану вартість (14060100) - 817 572,16 грн.
З дослідженої судом інтегрованої картки платника (далі - ІКП) вбачається, що 26.04.2019 відповідачем відкориговані дані в ІКП, які відображались в ній станом на 01.09.2016, шляхом поновлення в ній відомостей про наявність пені в розмірі 817 572, 16 грн., яка погашена за рахунок наявної у позивача переплати (а.с. - 19).
Наведені фактичні обставини сторонами не заперечуються.
Вказані дії відповідача щодо відображення в ІКП позивача суми пені 817 572, 16 грн. та її погашення за рахунок наявної переплати позивач вважає неправомірними, що є предметом спору у цій справі.
При цьому, відомості ІКП позивача (після передачі з СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС ) за період травень - червень 2016 року не містять даних про відображення та зарахування до бюджету суми пені.
Водночас, вказані відомості свідчать про фактичну наявність між позивачем та податковим органом відносин щодо розстрочення/відстрочення грошового зобов'язання, що спростовує доводи позивача про відсутність таких обставин.
Крім того, наданими відповідачем письмовими доказами підтверджується сплата позивачем у червні 2016 року розстроченої суми грошового зобов'язання (податкового боргу), в тому числі і спірної суми пені.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи, закріпленого у частині 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Дослідивши письмові докази у цій справі, судом встановлені факти розстрочення сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) по податку на додану вартість, та сплати позивачем такого зобов'язання.
Також, надаючи оцінку вищезазначеним доказам та обставинам, суд враховує, що позивачем не надані докази своєї незгоди із зарахуванням у 2016 році грошових сум в рахунок погашення розстроченого грошового зобов'язання (податкового боргу) по податку на додану вартість, оскарження дій податкового органу тощо.
Стосовно відсутності у відповідача рішень податкового органу про розстрочення/відстрочення платежів та відповідних договорів суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що станом на 2016 рік позивач не перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, яке не приймало рішення про розстрочення (відстрочення) сплати податкового зобов'язання, через що не має у своєму розпорядженні відповідних документів. Крім того, суд враховує сплату вказаних зобов'язань позивачем до моменту його взяття на облік у відповідача.
За наведених обставин суд вважає необґрунтованими у цій справі доводи позивача про недоведеність з боку податкового органу факту розстрочення податкового боргу, та його посилання на частину 2 статті 77 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, оскільки відповідачем доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.
Водночас, оскільки позивачем взагалі заперечується факт розстрочення та сплати податкових платежів, і такі доводи покладені в якості однієї з підстав заявленого позову, то саме на позивача покладені обов'язки надання відповідних доказів в силу вимог частини 1 статті 77 КАС України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.
Статтею 100 Податкового кодексу (далі - ПК) України в редакції, яка діяла станом на квітень 2016 року, передбачено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу (пункт 100.1).
Відповідно до пункту 129.4. статті 129 ПК України у відповідній редакції пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пункт 100.1. статті 100 ПК України в редакції, яка діяла на час вчинення відповідачем оскаржених дій, передбачає, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Отже, відповідно до зазначених норм, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу передбачає сплату платником податків процентів, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно з пунктом 100.2. статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, користуючись розстроченням (відстроченням) сплати грошових зобов'язань або податкового боргу, позивач зобов'язаний був сплатити проценти 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року (далі - Порядок №574), нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).
Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Кодексу.
Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов'язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.
Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) в порядку, встановленому законодавством України.
Проте, за результатами дослідження ІКП позивача після перереєстрації у відповідача, в ході розгляду справи не встановлено відображення у 2016 році процентів за розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань.
Станом на час погашення позивачем розстроченої (відстроченої) суми грошового зобов'язання діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі Порядок № 765).
Відповідно до пункту 11 розділу І вказаного Порядку № 765 за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають:
- зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;
- суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником;
- зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;
- пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском;
- пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;
- проценти за користування розстроченням (відстроченням).
Як встановлено судом, в порушення норм пункту 11 розділу І та пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 765 ІКП позивача після взяття на облік до відповідача 01.09.2016 не містила суми нарахованих та сплачених позивачем процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу) станом на 19.05.2016 та 31.05.2016.
Вказані недоліки у веденні ІКП позивача були допущені податковим органом при переведенні платника податків до іншого органу ДФС разом з автоматичною передачею ІКП з попереднього місця обліку платника податків при здійсненні автоматичної передачі журналів відстрочок (розстрочок) шляхом зміни реквізитів журналу в частині кодів регіону, району відповідно до нового місця обліку платника.
Станом на час вчинення відповідачем коригування в ІКП позивача, яке є предметом оскарження у цій справі, діє Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі Порядок № 422).
На відміну від Порядку № 765, Порядок № 422 містить спеціальний розділ VІ, яким врегульоване відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Главою 3 розділу VІ Порядку № 422 передбачена процедура перенесення до ІКП показників, пункт 1 якої містить такі приписи.
Надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов'язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов'язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).
Для відображення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов'язань (податкового боргу) в ІКП відображається обліковий показник (операція) щодо надання розстрочення (відстрочення) усієї суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) згідно з договором про розстрочення (відстрочення).
Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).
Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.
При нарахуванні чергової частки розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу в ІКП відбувається нарахування пені за несвоєчасну сплату на суму нарахованої частки податкового боргу за період:
- з 91-го дня після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов'язання, визначеного у поданій ним звітності);
- з 1-ого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов'язання, визначеного органом ДФС).
При погашенні розстрочених (відстрочених) сум у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням) в ІКП здійснюється нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням).
Нарахування процентів, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України, відображається в ІКП шляхом операцій з нарахувань суми процентів за користування кредитом.
Нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) по день фактичного погашення чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) включно.
У разі дострокового погашення у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум датою реєстрації додаткової угоди до договору в ІКП проводиться:
- нарахування розстрочених (відстрочених) сум, строк сплати яких не настав;
- нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням);
- нарахування пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу);
- погашення розстрочених (відстрочених) сум, нарахованих процентів та пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу).
При переведенні платника податків до іншого органу ДФС разом з автоматичною передачею ІКП з попереднього місця обліку платника податків здійснюється автоматична передача журналів відстрочок (розстрочок) шляхом зміни реквізитів журналу в частині кодів регіону, району відповідно до нового місця обліку платника.
Судом встановлено, що Офісом великих платників ДФС, відповідно до листа ДФС України від 10.04.2019 № 12002/7/99-99-17-04-17 та службової записки Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС від 25.04.2019 № 28197/28-10-46-21-08, прийнято рішення керівника від 26.04.2019 №6, яким фактично вирішено здійснити коригування суми процентів за користування розстроченням, які з технічних причин зникли з ІКП, на загальну суму 1 179 878,05 грн., в тому числі по податку на додану вартість (14060100) - 817 572,16 грн. (а.с.59).
Дослідивши фактичні обставини спірних відносин суд дійшов висновку, що численні посилання позивача на правові висновки Верховного Суду не вказують на обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Зокрема, суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо наявності підстав для судового захисту прав чи інтересів платника податків у разі внесення податковим органом змін в ІКП, які суперечать закону, через що розглянув справу по суті заявлених вимог.
Проте у цій справі відповідач здійснив коригування ІКП у повній відповідності до вимог статті 100 ПК України та діючого станом на час вчинення оскаржених дій Порядку №422.
Отже, за обставинами справи, через відсутність факту прийняття з боку відповідача будь-якого рішення про визначення суми грошових зобов'язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, відсутні підстави для застосування строку у 1095 днів.
Крім того, досліджуючи правовий зміст вчинених відповідачем дій, суд вказує, що відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 422 цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 422 терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:
- базовий запис - первинний запис в інформаційній системі;
- достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;
- звітні показники - узагальнені показники, що характеризують результати ведення оперативного обліку та відображаються в звітності ДФС та її територіальних органів;
- звітність ДФС та її територіальних органів - сукупність звітів та зведеної інформації, які розкривають результати діяльності фіскальної служби відповідно до покладених на неї завдань, що періодично складаються ДФС та її територіальними органами;
- інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; [...].
Отже, за своєю правовою сутністю ІКП є внутрішньою інформаційною системою податкових органів, яка сама по собі не є формою реалізації управлінських функцій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень. Тому, встановивши в ході розгляду справи, що дані ІКП позивача відповідають фактичному стану розрахунків позивача з бюджетом за певним видом платежів, відсутні підстави для висновку про порушення прав чи інтересів позивача з формальних підстав виправлення некоректних записів в ІКП, які були зроблені іншим податковим органом, ніж відповідач, і не відповідали дійсному стану розрахунків.
При цьому здійснене відповідачем виправлення даних ІКП не призвело до виникнення у позивача нових чи додаткових грошових (податкових) зобов'язань. Натомість, зміст заявлених позовних вимог спрямований на звільнення позивача від сплати процентів, які він вже фактично сплатив до бюджету, через обставини помилкового невідображення у 2016 році таких процентів в ІКП позивача. Тобто, помилки в ІКП, допущені при перенесенні баз даних, позивач тлумачить як підстави звільнення його від встановленого законом податкового обов'язку та повернення фактично сплаченим коштам статусу «переплата».
Статтею 37 ПК України виникнення, зміна і припинення податкового обов'язку врегульовані таким чином.
37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
37.2. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
37.3. Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є:
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;
37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Суд зауважує, що наведеними нормами не передбачено припинення податкового обов'язку (у цій справі щодо сплати процентів за розстрочення/відстрочення за статтею 100 ПК України) в залежності від відображення чи не відображення таких податкових обов'язків в ІКП.
Зі свого боку позивач не спростував факту самостійного нарахування та сплати розстроченого грошового зобов'язання, не навів доказів арифметичних чи методологічних помилок при нарахуванні вказаних платежів, включаючи проценти за користування розстроченням (відстроченням).
З наведених підстав, виходячи з системного аналізу норм, які регулюють спірні відносини, враховуючи встановлені фактичні обставини на підставі оцінки поданих сторонами доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-8, 10, 19, 72, 90, 139, 191, 241-246, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1; ЄДРПОУ 05508186) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г; ЄДРПОУ 43141471) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 15 січня 2020 року. Повний текст рішення складено 27 січня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко