28 січня 2020 року Справа №804/8668/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. в адміністративній справі №804/8668/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №804/8668/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019 р. справу передано на розгляд судді Златіну С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. відкрито провадження по вказаній справі.
27 січня 2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про відвід судді Златіна С.В., яка обґрунтована тим, що з моменту відкриття провадження у справі суддя чинить перепони позивачу у можливості скористатися правом на захист, а саме: розгляд справи призначається на дати, коли представник позивача або перебуває у відпустці, або зайнятий у інших судових засіданнях; судом безпідставно залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, АТ "Райффайзен Банк Аваль", але не залучено до участі у справі з тих самих підстав за два десятки інших кредиторів у справах про банкрутство, які перебували у провадженні арбітражного керуючого ОСОБА_1 за період з 2010 року по теперішній час; суд не звернув уваги на порушення відповідачами вимог ст. 79 КАС України під час залучення до матеріалів справи письмових доказів: вказані докази не надано іншим учасникам справи для ознайомлення; суд не надав адвокату позивача можливість ознайомитися з матеріалами справи протягом розумного строку; при цьому коли адвокат приходить до суду для ознайомлення з матеріалами справи, виявляється, що справу не підшито і справу взагалі не можуть знайти; судом призначено справу до судового розгляду по суті без отримання тих документів, які витребувалися судом на вимогу Верховного Суду є також грубим порушенням процесу, оскільки розгляд справи по суті без даних документів не є можливим. За таких обставин заявник вважає, що суддя Златін С.В. заінтересований в результаті розгляду справи та перелічені вище обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. Крім того зазначила, що заява про відвід не пов'язана з процесуальними рішеннями судді та не заявлялася раніше, оскільки упереджене ставлення та зацікавленість у перешкоджанні в отриманні позивачем правової допомоги було проявлено в судовому засіданні 24.01.2020 року.
Вирішуючи питання про відвід, суд, що розглядає дану справу, прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіну С.В.
В зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 40 КАС України ухвалою суду від 27.01.2020 року провадження у справі №804/8668/15 зупинено до вирішення питання про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 року, автоматизованою системою документообігу суду для вирішення питання про відвід судді Златіна С.В. визначено головуючого суддю Неклеса О.М.
Згідно реєстру передачі справ судді №410/20 справу №804/8668/15 передано судді 28 січня 2020 року.
Відповідно до ч. 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що розгляд заяви про відвід слід здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши вищевказану заяву про відвід судді, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної заяви виходячи з наступного.
Підстави для відводу судді передбачені ст. ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із ст. 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу на приписи ч.4 ст.36 КАС України, відповідно до яких незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Незгода позивача із залученням до участі у справі АТ "Райффайзен Банк Аваль" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не може слугувати підставою для відводу судді, оскільки заперечення проти таких дій суду може бути викладено у апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Щодо тверджень заявника про призначення справи до судового розгляду по суті без отримання тих документів, які витребувалися судом на вимогу Верховного Суду, суд зазначає, що не надання сторонами витребуваних судом доказів або надання їх не у повному обсязі не є підставою для відводу судді. Оскільки суд при відкритті провадження по справі витребував необхідні докази.
Згідно ч.9 ст. 80 КАС України у разі не подання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд може, зокрема, розглянути справу за наявними у ній доказами.
Щодо тверджень заявника про ненадання адвокату позивача можливості ознайомитися з матеріалами справи, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заява позивача про ознайомлення з матеріалами справи від 23.12.2019 року. Позивач 23.01.2020 року була ознайомлена зі справою, що підтверджується розпискою позивача на заяві про ознайомлення з матеріалами справи, яка міститься у матеріалах справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Заявником не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність передбачених статтями 36 та/або 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно з ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб'єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права, законності на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.
Так, незалежність суддів є невід'ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.
Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус судців" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. в адміністративній справі №804/8668/15, у зв'язку з чим зазначена заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златіна С.В. в адміністративній справі №804/8668/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Адміністративну справу передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя О.М. Неклеса