61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.01.2020 Справа № 905/1989/19
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання (помічника за дорученням) Кульбакової Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Колективного підприємства “Фірма “Берегиня-94” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 12 861,93 грн
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - не з'явились;
Коллективне підприємство “Фірма “Берегиня-94” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 12 861,93 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.10.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1989/19 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 22.11.2019.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2019 вирішено матеріали справи №905/1989/19 передати для розгляду в межах справи №905/1965/19 про банкрутство акціонерного товариства “К.Енерго”.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 05.12.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відкриттям суддею Зекуновим Е.В. провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства “К.Енерго”, враховуючи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.12.2019, справа №905/1989/19 передана для розгляду судді Зекунову Е.В.
Листом господарського суду Донецької області від 09.12.2019 повідомлено сторін про те, що вирішення питання щодо призначення справи до розгляду буде розглянуто в терміновому порядку після виходу судді Зекунова Е.В. з відпустки, про що буде винесено відповідну ухвалу та всі учасники процесу будуть повідомлені у встановленому порядку.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2019 прийнято до провадження справу 905/1989/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 15.01.2020 року.
09.01.2020 до господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі.
16.12.2019 у судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -
15 жовтня 2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (Акціонерне товариство «К.Енерго») (надалі - енергопостачальна організація, відповідач) та Колективним підприємством «Фірма «Берегиня - 94» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - абонент, позивач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №250259 (надалі договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРОПОУ 00131305 встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО". Відтак, зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.
Згідно п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону: гарячого водопостачання протягом року: в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
За умовами п.2.3.1 договору абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до умов п.п.2.3.2-2.3.3. договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору, додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до договору.
В додатку №4 до договору сторони передбачили порядок розрахунків за теплову енергію.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закон) України «Про заставу», як засіб гарантії споживаємої теплової енергії (п.2 додатку №4 до договору).
Згідно п.3 додатку №4 у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового період), сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007.
У п.8.3 договору сторони узгодили, що він вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно п.2. додатку №4 договору №250259 від 15.10.2007 позивач, до початку розрахункового періоду (місяця), сплатив на розрахунковий рахунок відповідача вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії в сумі 36 509,04 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №57 від 27.03.2018. Протягом квітня 2018 року відповідач надав послуги з постачання теплової енергії на суму 10 936.28 гривень, а з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, станом на 30.04.2018, виникла сума переплати у розмірі 11 374,90 гривень.
Наведене підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2018 за теплову енергію за договором №250259 від 15.10.2007, який сторони підписали та скріпили печатками 30.06.2018.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено н праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»: комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов'язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов'язаних з прийманням-передачею майна.
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезон) 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105. від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 №131/1108 (далі - Угода), щодо:
- користування майном ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній. 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго, до 31 липня 2018 року включно;
- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до ЗО квітня 2018 року включно.
На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018, ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отримало КП «Київтеплоенерго».
У зв'язку з наведеним з 01.05.2018 акціонерне товариство «К.Енерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.
Листом №36 від 23.07.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 11 374,90 гривень.
19.10.2018 позивачем направлено претензію вих.№86 від 19.10.2019 з вимогою повернути сплачені КП «Фірма «Берегиня-94» у формі ТОВ кошти у сумі 11 374.90 гривень.
Вказані звернення були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача з даним позовом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і статтями 173-175 Господарського кодексу України.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Акт звіряння взаєморозрахунків за теплову енергію від 30.06.2007 підтверджує наявність заборгованості суб'єкта господарювання,. її розмір та визнання боржником такої заборгованості.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019. у справі №910/1389/18.
Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписаний та скріплений печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми переплати в розмірі 11 374,90 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі па підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.202 Господарського кодекс) України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільною кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідач був обізнаний з рішеннями Київської міської ради про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 до 26.04.2018, її припинення з 27.04.2018, наявності права користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні АТ «К.Енерго», до 30 квітня 2018 року включно та неможливість виконання своїх обов'язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов'язання за договором та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 11 374,90 гривень.
Вказане свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов'язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов'язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов'язання з повернення виконаного позивачем зобов'язанням зі сплати коштів в сумі 11 375.90 гривень.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу. покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагатиповернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Оскільки з 30.04.2018. АТ «К.Енерго» позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018 теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування їй коди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до зміст) сі.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
КП «Фірма «Берегиня-94» у формі ТОВ були сплачені кошти в сумі 11 374,90 гривень на підставі договору, однак зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань відповідачем щодо надання послуг з постачання теплової енергії.
Відтак, з огляду на припинення зобов'язань за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно (грошові кошти) - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.
З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 11 374,90 гривень.
Судом встановлено, що претензія позивача №86 від 19.10.2018 з вимогою щодо повернення коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №250259 від 15.10.2007 в сумі 11 374,90 гривень була отримана відповідачем 25.10.2018.
Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.
Таким чином, оскільки АТ «К.Енерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, та відповідно позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов'язки згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №250259 від 15.10.2007 на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 11 374,90 гривень підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 486,12 гривень 3% річних за період з 30.04.2018 року по 01.10.2019 року, 1 000,91 гривень інфляційних втрат за період з червня 2018 року по серпень 2019 року.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірними, отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1 000,91 грн.
Відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на Акціонерне товариство “К.Енерго”.
Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
Колективного підприємства “Фірма “Берегиня-94” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 12 861,93 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “К.Енерго” (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Колективного підприємства “Фірма “Берегиня-94” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04070, м.Київ, вулиця Ігорівська, будинок 12Б,В, код ЄДРПОУ 21602708) основний борг у розмірі 11 374, 90 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1000, 91 грн, 3% річних у розмірі 486,12 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 січня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2020 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов