28.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1641/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередко А.Є., Паруснікова Ю.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривиій Ріг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019
у справі № 904/1641/19 (суддя Загинайко Т.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; ідентифікаційний код 00186542)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, буд.1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 42 028 грн. 80 коп., -
Акціонерне товариство "Запорізький завод Феросплавів" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1682/19 від 22.04.2019р.), в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" 42 028 грн. 80 коп. збитків, які спричинені недостачею вантажу у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору від 05.09.2018р. №482S18.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 по справі № 904/1641/19 позов задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Орджонікідзе, буд.1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; ідентифікаційний код 00186542) 22 540 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 80 коп. вартості вагової недостачі вантажу (збитків) та 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору №482І18 від 05.09.2018 року відповідачем було поставлено позивачу металопродукцію, проте, зважаючи на фактичну відмінність ваги поставленого товару від визначеної в накладних, місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, що спричинило недостачу вантажу на суму 22 540 грн. 80 коп., визнавши часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив, дійшовши висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими засобами доказування обставин, які викладені в позовній заяві щодо недостачі вантажу у вагонах №68660570 та №67683888.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 по справі № 904/1641/19 в частині задоволених позовних вимог про стягнення вартості вагової недостачі у розмірі 22 540,80 грн. та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити Акціонерному товариству "Запорізький завод Феросплавів" у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості вагової недостачі у розмірі 22 540,80 грн. В іншій частині рішення просить залишити без змін.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що мало місце неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яка полягає в тому, що судом не враховано, що погодженими сторонами у специфікації умовами поставки є базис FCA, станція відправлення Постачальника (Інкотермс - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати редакція 2000 року), згідно яких покупець несе всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту його поставки.
За твердженнями апелянта, обов'язок продавця (Відповідача) передати товар покупцеві Позивачеві у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства був виконаним повністю у момент здачі/передачі товару перевізникові на станції відправлення (станція відправлення Постачальника- станція Кривий ріг.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 по справі №904/1641/19, розгляд скарги призначений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
16.12.2019 від Акціонерного товариства "Запорізький завод Феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2018р. між відповідачем Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", як постачальником, та позивачем - Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір №482S18, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, що виробляється постачальником, іменовану надалі товар, а покупець прийняти його та оплатити на умовах даного Договору.
Договір набуває чинності з 05.09.2018 і діє по 31.12.2019, а в частині: - порядку врегулювання спору встановленого даним Договором; - порядку застосування штрафних санкції; - виконання грошових зобов'язань за даним Договором до повного виконання вказаних зобов'язань (пункт 9.1 Договору).
22.03.2019р. зі станції відправлення Кривий Ріг Придніпровської залізниці відправником - Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (відповідач у справі) було здійснено відправлення одержувачу - Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці за накладними №№ 47251947, 47251640, 47251657, 47251665 у вагонах №№63530125, 65948556, 68660570, 67683888, вантаж «Прокат черных металлов не поименованный в алфавите. Круг 25».
Відповідно до накладних №№ 47251947, 47251640, 47251657, 47251665 маса вантажу у спірних вагонах становить №63530125 64 648 кг., №65948556 62 966 кг., № 68660570 66009 кг., №67683888 67 024 кг.
Маса визначена вантажовідправником, спосіб визначення маси на вагонних вагах (150т) заводський №10020 DGW-U-150-S(2).
Як вбачається вантаж було видано на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці:
- згідно накладної №47251947 (вагон №63530125) - 31.03.2019р.;
- згідно накладної №47251640 (вагон №65948556) - 31.03.2019р.;
- згідно накладної №47251657 (вагон №68660570) - 02.04.2019р.;
- згідно накладної №47251665 (вагон №67683888) - 02.04.2019р.
Стосовно вантажу, який прибув у вагоні №63530125 (накладна №47251947) залізницею було проведено перевірку маси вантажу, про що складено комерційний акт від 31.03.2019р. №460005/503. У вказаному комерційному акті зазначено, що по заявці вантажоодержувача проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, що прибув відправкою, вказаній на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних електронних вагах вантажоодержувача, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №0120 державна повірка 04.03.2019р. Згідно документу значиться: тара 25450 кг, нетто 64648 кг, фактично брутто 89020 кг, тара з документу 25450 кг, нетто 63570 кг., що менш документу на 1 078 кг. В комерційному відношенні навантаження нижче бортів 120 см у 2 штабеля, у кілька ярусів. Вантаж ув'язаний в пачки дротом у 2 нитки у 4 місцях до 2 стропувальні петлі на кожній пачці металеві бірки. Поверхня вантажу маркована 2 поперечними смугами білої фарби, що відповідає документу. Дротяні ув'язки стропувальні петлі, маркування не порушені. В документі значиться охорона залізниці, фактично вантаж прибув у супроводі охорони.
Також одержувачем (позивачем у справі) було складено акт від 31 березня - 01квітня 2019р. №71/19 приймання продукції по кількості, відповідно до якого зафіксовано результати первісного переважування вантажу у вагоні №63530125 (накладна №47251947): вага по накладній - тара - 25450 кг., нетто - 64648 кг.; вага після переважування - брутто - 89140 кг., тара - 25450 кг., нетто - 63690 кг., різниця (- 958 кг.).
Відповідно до акту від 31.03.2019р. про відповідальне зберігання вагон №63530125 до прибуття представника відправника (поставщика), а також у разі виклику незалежної експертної організації поставлений під охорону на залізничній колії заводу об 01 год. 30 хв. 31.03.2019р. та знаходиться на відповідальному зберіганні.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було повідомлено відповідача про наявність недостачі вантажу, у тому числі у вагоні №63530125 (лист від 31.03.2019р. №45/333), на що відповідачем дана відповідь №42/199 (зазначено, що від 01.03.2019р., проте суд вважає, що датою відповіді є 01.04.2019р., оскільки вона дана на лист від 31.03.2019р. №45/333), у якій зазначено, що: - згідно Інкотермс відповідальність у дорозі за вантаж ПАТ "АМКР" не несе, при цьому залізниця гарантує схоронність вантажу; - у разі виявлення недостачі на станції вантажоодержувача необхідно оформляти спільний акт приймання АТ "ЗЗФ" та залізниці; - у разі визнання недостачі залізниця зобов'язана компенсувати недостачу.
Відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. приймання продукції по кількості зафіксовано результати кількісної прийомки продукції з урахуванням даних спільного переважування за участю приймальника поїздів станції Запоріжжя Ліве у вагоні №63530125 (накладна №47251947) вага по накладній - тара - 25450 кг., нетто - 64648 кг.; вага після переважування - брутто - 89020 кг., тара - 25450 кг., нетто - 63570 кг., різниця (- 1 078 кг.).
Як вбачається недостача у вагоні №63530125 (накладна №47251947) відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. приймання продукції по кількості збігається з недостачею, що зафіксована у комерційному акті від 31.03.2019р. №460005/503 і становить - 1 078 кг.
Стосовно вантажу, який прибув у вагоні №65948556 (накладна №47251640) залізницею було проведено перевірку маси вантажу, про що складено комерційний акт від 31.03.2019р. №460005/504. У вказаному комерційному акті зазначено, що по заявці вантажоодержувача проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, що прибув відправкою, вказаній на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних електронних вагах вантажоодержувача, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №0120 державна повірка 04.03.2019р. Згідно документу значиться: тара 24300 кг, нетто 62966 кг, фактично брутто 86300 кг, тара з документу 24300 кг, нетто 62000 кг., що менш документу на 966 кг. В комерційному відношенні навантаження нижче бортів 120 см у 2 штабеля, у кілька ярусів. Вантаж ув'язаний в пачки дротом у 2 нитки у 4 місцях до 2 стропувальні петлі, на кожній пачці металеві бірки. Поверхня вантажу маркована 2 поперечними смугами помаранчевої фарби, що відповідає документу. Дротяні ув'язки, стропувальні петлі, маркування не порушені. В документі значиться охорона залізниці, фактично вантаж прибув у супроводі охорони.
Також одержувачем (позивачем у справі) було складено акт від 31 березня - 01квітня 2019р. №72/19 приймання продукції по кількості, відповідно до якого зафіксовано результати первісного переважування вантажу у вагоні у вагоні №65948556 (накладна №47251640): вага по накладній - тара - 24300 кг., нетто - 62966 кг.; вага після переважування - брутто - 86360 кг., тара - 24300 кг., нетто - 62060 кг., різниця (- 906 кг.).
Відповідно до акту від 31.03.2019р. про відповідальне зберігання вагон №65948556 до прибуття представника відправника (поставщика), а також у разі виклику незалежної експертної організації поставлений під охорону на залізничній колії заводу об 01 год. 30 хв. 31.03.2019р. та знаходиться на відповідальному зберіганні.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було повідомлено відповідача про наявність недостачі вантажу, у тому числі у вагоні №65948556 (лист від 31.03.2019р. №45/333), на що відповідачем дана відповідь №42/199 (зазначено, що від 01.03.2019р., проте суд вважає, що датою відповіді є 01.04.2019р., оскільки вона дана на лист від 31.03.2019р. №45/333), у якій зазначено, що: - згідно Інкотермс відповідальність у дорозі за вантаж ПАТ "АМКР" не несе, при цьому залізниця гарантує схоронність вантажу; - у разі виявлення недостачі на станції вантажоодержувача необхідно оформляти спільний акт приймання АТ "ЗЗФ" та залізниці; - у разі визнання недостачі залізниця зобов'язана компенсувати недостачу.
Відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. №72/19 приймання продукції по кількості зафіксовано результати кількісної прийомки продукції з урахуванням даних спільного переважування за участю приймальника поїздів станції Запоріжжя Ліве у вагоні №65948556 (накладна №47251640) вага по накладній - тара - 24300 кг., нетто - 62966 кг.; вага після переважування - брутто - 86300 кг., тара - 24300 кг., нетто - 62000 кг., різниця (- 966 кг.).
Як вбачається недостача у вагоні №65948556 (накладна №47251640) відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. №72/19 приймання продукції по кількості збігається з недостачею, що зафіксована у комерційному акті від 31.03.2019р. №460005/504 і становить - 966 кг.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що документально підтвердженою є недостача вантажу, що надійшла у вагоні №63530125 (накладна №47251947) та у вагоні №65948556 (накладна №47251640), оскільки вантажовідправником (відповідачем у справі) неправильно було вказано у накладних №№ 47251947, 47251640 масу вантажу.
Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є стягнення з відповідача спричинених позивачу збитків внаслідок недостачі вантажу, що є неналежним виконанням відповідачем умов договору від 05.09.2018р. №482S18.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. ст. 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Аналізуючи наведені положення, апеляційний господарський суд виходить з того, що накладна основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи наведене, належними і допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах, є акти загальної форми, складені у встановленому порядку.
Місцевим господарським судом встановлено, що стосовно виявлених фактів розбіжностей фактичної маси вантажу з заявленою в залізничних накладних, були складені акти загальної форми (комерційні акти) від 31.03.2019р. №460005/504 та від 31.03.2019р. №460005/503.
Матеріалами справи підтверджується, що недостача у вагоні №65948556 (накладна №47251640) відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. №72/19 приймання продукції по кількості збігається з недостачею, що зафіксована у комерційному акті від 31.03.2019р. №460005/504 і становить - 966 кг.; недостача у вагоні №63530125 (накладна №47251947) відповідно до акту від 31 березня - 01квітня 2019р. приймання продукції по кількості збігається з недостачею, що зафіксована у комерційному акті від 31.03.2019р. №460005/503 і становить - 1 078 кг..
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" та ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України акти загальної форми є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника (відповідача).
Як свідчать підпункти 1, 2, 3 пункту 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів); станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем; дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (підпункти 1, 2 пункту 24 Статуту залізниць України).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (підпункт 4 пункт 52 Статуту залізниць України).
Порядок проведення зважування передбачений Правилами перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №861/5082, а саме розділом Правила приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажу до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04.2004 №279 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.04.2004 за №527/9126.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442, засіб ваговимірювальної техніки - засіб вимірювальної техніки, який застосовується для визначення маси вантажу, що перевозиться залізничним транспортом.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції якщо засіб ваговимірювальної техніки відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки, у технічному паспорті засіб ваговимірювальної техніки робиться запис про повірку.
Відповідно до частини 1 статті 37 Статуту залізниці, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Згідно частини 1 статті 24 Статуту залізниці, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, статтями 23, 24 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Отже, з огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
Згідно статті 110 Статуту залізниці, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Статтею 111 Статуту передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Зазначена позиція викладена і у Оглядовому листі ВГСУ від 21.05.2014 № 01-06/662/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення"), де чітко визначена відповідальність вантажовідправника перед вантажоотримувачем за недостачу, яка виникла у справному перевезенні вантажу (без ознак втрати, крадіжки та ін.).
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомості-розрахунку №71/19, по вагону №63530125 (накладна №47251947) вартість недостачі вантажу з ПДВ становить 12 307 грн. 20 коп. (а.с.30); відповідно до відомості-розрахунку №72/19, по вагону №65948556 (накладна №47251640) вартість недостачі вантажу з ПДВ становить 10 233грн. 60 коп. (а.с.40).
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено належними доказами факт заподіяння йому збитків в розмірі суми недостачі вантажу, яка сталася з вини відповідача та складає 22 540 грн. 80 коп..
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що обов'язок продавця (Відповідача) передати товар покупцеві Позивачеві у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства був виконаним повністю у момент здачі/передачі товару перевізникові на станцїі відправлення (станція відправлення Постачальника-станція Кривий Ріг), з огляду на наступне.
Наявні в матеріалах справи докази (залізничні накладні, комерційні акти, акти приймання продукції по кількості) у своїй сукупності свідчать про те, що недостача вантажу мала місце вже на момент його постачання на станцію відправлення Постачальника-станцію Кривий Ріг, оскільки при оформлені залізничних накладних №№ 47251947, 47251640 та товаросупровідних документів Відповідач невірно зазначив масу вантажу.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Крім того, за приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналізуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що обов'язковим елементом для притягнення боржника до відповідальності є факт порушення ним свого зобов'язання та наявність його вини (у формі умислу або необережності).
Апелянтом не надано доказів належного виконання ним своїх зобов'язань за договором від 05.09.2018р. №482S18 та поставки товарів саме тієї ваги, що була зазначена в залізничних накладних і на отримання якої розраховував позивач, сплативши її повну вартість; як і не надано доказів відсутності його вини у заподіянні недостачею позивачу збитків.
Зокрема, матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про крадіжку вантажу, що сталася після приймання вантажу від постачальника та під час перевезення чи його втрати в процесі транспортування.
Натомість, відповідно до складених комерційних актів №460005/503 та №46005/504 від 31.03.2019 року ознак втрати, псування або пошкодження вантажу не було виявлено, що не спростовано відповідачем.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривиій Ріг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 року у справі № 904/1641/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2019 року у справі № 904/1641/19 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривиій Ріг".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков