Ухвала
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/34909/17
провадження № 51 - 10064 ск 18
Верховний Суд колегією суддівДругої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 42016000000002150,
встановив:
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушив питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 5 зазначеної статті.
Так, відповідно до ст. 427 КПК у касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції та обґрунтування цих вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_4 просить скасувати у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Разом з цим, в обґрунтування незаконності судових рішень, скаржник, серед іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Крім того, касаційна скарга містить суперечності. Так, в її мотивувальній частині ОСОБА_4 вказує на необхідність скасування як вироку місцевого суду так і ухвали апеляційного суду, проте у вимогах до касаційного суду просить скасувати лише рішення суду апеляційної інстанції. Вказане позбавляє можливості встановити його позицію щодо результатів касаційного розгляду.
Також, усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга не містить чітких вимог
до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннями ст. 436 КПК. Частиною 1 ст. 436 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд не в суді апеляційної, а в суді першої інстанції.
В порушення вимог ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано копій оскаржуваних судових рішень, що між іншим позбавляє можливості встановити чи є ОСОБА_4 в даному випадку особою, яка згідно з приписами ч. 1 ст. 425 КПК має право подати касаційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПКу разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 залишити без руху
і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3