27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 400/122/18
провадження № 51- 387 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської від 20 серпня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської від 20 серпня 2019 року ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК та виправдано за недоведеністю, що в її діях є склад злочину.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області та Богданівська сільська рада Петрівського району Кіровоградської області до ОСОБА_4 та ПСП «Богнер» про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, залишено без розгляду.
Кропивницький апеляційний суд 29 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку, просить скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак прокурор, у поданій касаційній скарзі, порушуючи питання про скасування вироку місцевого та ухвали апеляційного судів з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, обмежився загальними фразами про допущення судами таких порушень. При цьому, прокурор не обґрунтував, як ці порушення істотно вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.
Крім того, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК прокурор не долучив до касаційної скаргизавірених належним чином копій вироку місцевого та ухвали апеляційного судів.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити йому семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3