Ухвала
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 646/7485/19
провадження № 51- 86 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року, якою повернуто заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, якою зазначена ухвала суду залишена без змін,
встановила:
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року повернуто заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У зазначений строк ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на виконання зазначеної ухвали Верховного Суду, в якій просить відкрити касаційне провадження, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, зокрема положень статей 2, 30, 370, 464 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та призначити новий розгляд в суді першої й апеляційної інстанції. При цьому вказує на те, що:
- він не брав участь у розгляді своєї апеляційної скарги, оскільки належним чином не був повідомлений про день і час, повідомлення отримав із запізненням, з яким суд касаційної інстанції може ознайомитися в матеріалах провадження;
- суд апеляційної інстанції про визнання його явку обов'язковою під час розгляду апеляційної скарги окреме рішення не приймав і йому не надсилав, а про бажання брати участь в розгляді скарги ним було зазначено в апеляційній скарзі.
Вважає, що вимоги ст.459 КПК ним не порушені, а суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 370 КПК, оскільки не перевірив його доводи в апеляційній скарзі:
- щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_4 , оскільки Червонозаводський районний суд м. Харкова не є судом, який першим допустив помилку;
- що суд першої інстанції повертаючи йому заяву фактично відмовив у здійсненні правосуддя, чим порушив вимоги ч.2 ст. 30 КПК;
- що норми Глави 34 КПК не передбачають повернення заяви заявнику з тих підстав, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції, а тому судове рішення не є вмотивованим, так як в ухвалі не наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення.
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Як убачається з наданої копії ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року повернуто заявнику, оскільки відсутні підстави для відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_4 , так як Червонозаводський районний суд м. Харкова не є судом, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування обставин, зазначених у заяві.
При цьому, суд першої інстанції враховуючи положення статей 459, 460 КПК у своєму рішенні зазначив, що судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами, а учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили. Разом з тим, суд вказав, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку, як це передбачено ч.1 ст. 463 КПК та як вбачається із заяви ОСОБА_4 , що вироком Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року його засуджено за ст.176-3 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року (далі - КК 1960 року).
У резолютивній частині ухвали, суд роз'яснив ОСОБА_4 , що повернення заяви не позбавляє його права звернення із вказаною заявою до належного суду.
Враховуючи зазначені мотиви суду першої інстанції, Суд вважає необґрунтованими доводи у касаційній скарзі ОСОБА_4 про дотримання ним положень ст. 459 КПК при поданні заяви за нововиявленими обставинами, оскільки така заява може бути розглянута належною судовою інстанцією.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмежене.
Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними
між використаними засобами та досягнутими цілями. І хоча, прийняття такого рішення прямо не передбачено процесуальним законом, проте воно відповідає вимогам розумності й справедливості.
При постановленні ухвали судом апеляційної інстанції обґрунтовано було враховано, що оскаржувана ОСОБА_4 ухвала суду першої інстанції про повернення його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку щодо нього, з тих підстав, які зазначені в ухвалі, хоча за своїм змістом і формою прямо і не передбачена главою 34 КПК, проте по суті є правильним рішенням.
При цьому, враховуючи положення ч.1 ст. 463 КПК суд апеляційної інстанції зазначив про те, що із змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що судом, який першим допустив помилку є Охтирський районний суд Сумської області, однак не дивлячись на це, заявник подав заяву до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Крім цього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.462 КПК, але в цьому випадку є недоцільним залишення заяви без руху, оскільки заяву вже було подано до Червонозаводського районного суду м. Харкова, тому рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене та зазначені положення КПК, Суд вважає безпідставними посилання у касаційній скарзі ОСОБА_4 про порушення вимог ст. 370 КПК, з тих підстав, що суд апеляційної інстанції, на його думку, не перевірив доводи апеляційної скарги в цій частині.
В частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про неможливість подання заяви до суду, який ухвалив рішення у зв'язку з його ліквідацією, суд апеляційної інстанції слушно визнав такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки Указом Президента України «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу місцевих судів від 15 березня 2004 року № 328 відповідно до п. 23 ст. 106 Конституції України та ч. 1, 3 ст. 20, ч. 1 ст. 21 Закону України« Про судоустрій України» ліквідовано Охтирський міський суд та Охтирський районний суд у Сумській області та створено Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви залишення без задоволення апеляційної скарги, є обґрунтованими.
Вважати ці висновки неправильними чи сумнівними підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам чинного КПК.
Водночас, такими, що не спростовують правильність судових рішень, Суд вважає доводи у касаційній скарзі ОСОБА_4 про наявність істотних порушень КПК у зв'язку з тим, що суд першої інстанції прийняв рішення про повернення заяви з підстав, які не передбачені Главою 34 КПК, що повідомлення про судове засідання в суді апеляційної інстанції він отримав із запізненням і при наявності його заяви про розгляд в суді апеляційної інстанції з його участю, судове засідання було проведено без нього.
Так, згідно із положеннями ч.1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України оскаржувані судові рішення не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, та, що внаслідок постановлення цих рішень ОСОБА_4 не позбавлений процесуального права порушити питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в належному суді першої інстанції, який першим допустив помилку, та бути присутнім при розгляді усіх заявлених ним скарг у подальшому провадженні, Суд вважає, що посилання на вищезазначені істотні порушення КПК, не є тими істотними порушеннями, які перешкодили чи могли перешкодити суду прийняти обґрунтоване і законне рішення по суті в даному кримінальному провадженні, оскільки на думку суду касаційної інстанції, навіть за умови усунення зазначених порушень, підстав для прийняття іншого рішення по суті, саме у вказаних судах першої та апеляційної інстанцій, не буде.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року, якою повернуто заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Охтирського районного суду Сумської області від 30 червня 1999 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, якою зазначена ухвала суду залишена без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3